Клієнтка звернулася до документаторки проєкту REAct зі скаргою на дії оператора служби швидкої медичної допомоги. Вона повідомила, що вже кілька днів почувається погано, однак у день звернення її стан значно погіршився — підвищилася висока температура. У зв’язку з цим її мати зателефонувала до швидкої допомоги.
Під час опитування оператором щодо симптомів мати також повідомила, що її донька має ВІЛ-позитивний статус. Після цього оператор категорично відмовила у направленні бригади швидкої медичної допомоги та порадила звернутися до спеціалізованого центру для ВІЛ-позитивних пацієнтів. Коли мати клієнтки зателефонувала вдруге, їй повторно повідомили, що бригада швидкої допомоги не приїде, оскільки вже було надано рекомендацію щодо того, куди звертатися.
Клієнтці було надано правову консультацію та психологічну підтримку. Документаторка особисто здійснила повторний виклик швидкої допомоги за адресою клієнтки. Під час розмови документаторка пояснила оператору, що відмова у наданні екстреної медичної допомоги через ВІЛ-статус пацієнта є грубим порушенням прав людини та чинного медичного законодавства. ВІЛ-позитивні люди мають право на отримання всієї необхідної медичної допомоги на загальних підставах, а ненадання такої допомоги може тягнути за собою юридичну відповідальність медичних працівників, зокрема кримінальну, за неналежне виконання професійних обов’язків. В результаті виклик був прийнятий оператором, і за адресою клієнтки було направлено бригаду швидкої медичної допомоги для надання необхідної допомоги.
Цей випадок демонструє, що стигма та упередження щодо людей, які живуть з ВІЛ, досі можуть впливати на доступ до медичної допомоги, що є неприпустимим у сучасній системі охорони здоров’я.
Більше історій реагування в рамках проєкту REAct https://react-aph.org/category/reaguvannya/?country_id=814
