Віктор – військовослужбовець ЗСУ, який приховав свій ВІЛ-позитивний статус перед підписанням контракту та не пройшов відповідне дослідження. Вже перебуваючи у військовій частині, його самопочуття суттєво погіршилося. Стан настільки ускладнився, що у чоловіка почали випадати зуби. Все через те, що у нього не було постійного доступу до АРТ, старі запаси закінчилися, а щоб отримати нові ліки, треба було відкрити свій статус в частині і пояснити, для чого йому необхідно звернутися в профільний заклад. Саме через страх розкриття статусу він нічого не говорив, а тому не міг самостійно покинути частину, і залишився без необхідного лікування.
Коли Віктору стало зовсім погано, він все ж таки про все розповів і його, у супроводі керівника медично-санітарної частини, за кілька днів привезли в медичну установу. Зі слів клієнта, після відкриття статусу до нього почали дуже негативно ставитися, через що він втратив психологічну рівновагу та почав вживати алкоголь. Супроводжуючий у мед. закладі не хотів виходити з кабінету лікаря, коли вівся прийом, говорив, що все знає і що вважає таку людину небезпечною для оточуючих, а особливо для військових.
В той же день, клієнту оформили запис на наступний прийом для отримання ліків, втім у необхідний день його не привезли. Він звернувся до документатора REAct з проханням допомогти у вирішенні цієї ситуації. Віктора не хотіли доставляти в амбулаторно-поліклінічне відділення для лікування ВІЛ-позитивних та не надали необхідну терапію, що, у подальшому вилилося у постійні нав’язливі думки про самогубство.
За підтримки координатора Проєкту, документатор звернувся до профільного керівництва ЗСУ з медичної частини, звідти – до керівництва частини, де перебував клієнт, і вже наступного дня він прибув у медичний заклад та отримав ліки. Наразі клієнт проходить військово-лікарську комісію, бо за станом здоров’я продовжувати службу в армії він не може. Крім цього, з чоловіком дистанційно працює психолог та вирішує найбільш критичні питання.