На жаль, в сучасній Україні є постійна тенденція до збільшення кількості різновидів залежної поведінки і відповідно збільшення кількості осіб із різними формами залежностей. Ми живемо, «як нам хочеться», самостверджуємося будь-якою ціною і будь-якими засобами.
Вчені виділяють чотири форми залежної поведінки як відходу від реальності:
- відхід у тіло – прагнення до безмежного фізичного або психічного «удосконалення» себе;
- відхід у роботу – надлишкова концентрація на службових справах (навчанні);
- відхід у контакти або самотність – постійне прагнення до спілкування або, навпаки, до усамітнення;
- відхід у фантазії – життя у світі ілюзій та фантазій.
Кожна з цих форм може досягатись або супроводжуватись вживанням алкоголю, наркотичних, токсичних речовин, нехімічними залежностями (наприклад, інтернет-залежністю, ігроманією тощо).
У залежного виникає непереборне бажання переживати інтенсивні емоції за допомогою штучної зміни свого психічного стану внаслідок вживання деяких речовин або постійної фіксації уваги на певних видах діяльності. Прагнення відійти від реальності – звичайний стан для такої людини.
Хімічні адикції (залежність, хибна звичка, звикання) характеризуються системним споживанням людиною психоактивних речовин, непереборним потягом до постійного вживання обраної речовини, відчуваючи при цьому значні труднощі в добровільному припиненні.
Об’єктом залежності при нехімічних адикціях стає поведінковий паттерн (модель, механізм, схема). Вирізняють наступні форми нехімічних залежностей: піроманію, клептоманію, геймблінг (залежність від азартних ігор), комп’ютерну залежність або інтернет-залежність, адикцію відносин, сексуальну, любовну адикції, роботоголізм, адикцію до витрачання грошей, прослуховування ритмічної музики, залежність від фізичних вправ, потяг до духовного пошуку, владолюбство, залежність від ризикованого водіння автомобіля (синдром Тоада) та ін.
Однією з вагомих причин появи залежності є спроба адиктивних осіб змінити свій спосіб життя, який найчастіше визначається ними в поняттях «сірий», «нудний», «монотонний», «апатичний», «бездушний».
Виділяють декілька основних різновидів мотивації вживання алкоголю і наркотичних речовин, тобто спонукання до виникнення хімічних адикцій.
1. Мотивація прагнення пом’якшити або усунути явища емоційного дискомфорту (душевного неблагополуччя, страху, тривоги тощо).
2. Гедоністична мотивація – якщо в попередньому випадку йдеться про приведення емоційного стану в норму з пониженого, то гедонізм сприяє підвищенню нормального (непониженого) настрою. Спрямованість гедонії виявляється в отриманні задоволення, переживання почуття радості.
3. Мотивація активації поведінки – головна мета вживання психоактивних речовин – не отримання ейфорії, а активація діяльності. Залежна людина намагається вивести себе зі стану пасивності, байдужості, апатії і бездіяльності за допомогою речовин, що провокують незвичайну, позамежову жвавість реакції і активність, у тому числі – ризиковану поведінку. Наприклад, вживання психостимуляторів може призводити до стимуляції сексуальної активності і досягнення «рекордних результатів» в інтимній сфері.
4. Мотивація під тиском інших – відображає нездатність людини відмовитися від пропонованого оточуючими алкоголю або наркотичних речовин і обумовлюється залежними рисами (боязкістю, соромливістю, піддатливістю, тривожністю, обережністю в спілкуванні), при яких індивід прагне уникати ситуацій осуду (зокрема, за небажання «за компанію» спожити спиртні напої).
5. Псевдокультурна мотивація – ґрунтується на світоглядних установках і естетичних пристрастях особи. Людина розглядає вживання алкоголю або наркотичних речовин крізь призму «вишуканості смаку», причетності до кола «обраних». Тут більшою мірою важливе не саме вживання речовин, а демонстрація цього процесу оточуючим.
Більшість залежних страждають від того, що відрізняються від інших тим, що «вони не здатні жити, як інші люди». Це може проявлятися в тому, що деяким адиктивним особам доводиться підстроюватися під норми суспільства, грати роль «свого серед чужих», виконувати ті соціальні ролі, які нав’язуються їм суспільством (наприклад, зразкового сина, доброчесного колеги тощо).
Існує безліч наукових концепцій, які намагаються пояснити появу хімічних залежностей (генетична, генетотрофічна, етанолова, адренохромна, ендокринопатична, біоенергетична та ін.). Ми з вами зупинимось на основних біологічних та соціальних чинниках, які впливають на виникнення залежності від психоактивних речовин.
До біологічних чинників належать:
1) спадковість – у батьків, що вживають наркотики, дитина народжується з низькою толерантністю до наркотичної речовини і високою чутливістю, отже, перша невелика доза викликає максимальний ефект, і залежність від психоактивної речовини сформується швидше;
2) стать – жіночий організм більш чутливий до психоактивних речовин;
3) вага – існує зворотна залежність між вагою та схильністю до наркотизації;
4) вік – ферментна система, що засвоює і переробляє наркотик, найбільш вразлива у підлітків та людей похилого віку;
5) стан здоров’я – «обтяжуючими обставинами» вважають: патологію вагітності та ускладнені пологи; тяжкі та хронічні захворювання дитячого віку; струси головного мозку;
6) толерантність – індивідуальна стійкість (чутливість) до впливу хімічної речовини. З часом толерантність зростає через підвищення ступеня метаболізму наркотичної речовини, далі – падає.
До соціальних чинників можуть належати:
1) сім’я – вживанню психоактивних речовин сприяють: зловживання алкоголем чи наркоманія батьків; психотичні стани батьків; трагічні події в родині (наприклад, суїцид одного з батьків); вимушена розлука з особою, до якої була сильна емоційна прихильність; позбавлення ролі «кумира родини», положення «Попелюшки» у зв’язку зі зміною складу родини (поява вітчима/мачухи, зведених братів/сестер); «сімейний крах», що різко змінив соціальний і психологічний статус підлітка; постійні конфлікти між батьками; виховання в неповній сім’ї; постійна зайнятість одного з батьків (тривалі відрядження, ділова завантаженість); відсутність інших дітей в сім’ї; «бунт» проти надмірної опіки з боку батьків і інших членів родини; жорстоке поводження в родині.
2) неформальна група – наявність друзів, що вживають алкоголь чи наркотики. Такий механізм дієвіше спрацьовує, якщо в родині склалася несприятлива атмосфера, виникають конфліктні відносини батьків між собою і з дітьми, має місце фізичне насильство, втрачається емоційна прихильність до батьків, відчуженість.
3) навчально-професійні колективи – особи вперше/часто вживають психоактивні речовини в навчальних закладах, професійних колективах.
4) доступність наркотичних речовин;
5) вплив макросередовища – нестабільна економічна ситуація, зниження життєвого рівня більшої частини населення, істотний рівень безробіття, «соціальна депресія», відсутність почуття особистої перспективи і значущості.
6) легковажність інформаційних кампаній ЗМІ викликає нездоровий інтерес до споживання психоактивних речовин, «позитивне» до них ставлення суспільства.