Проєкт «REAct» починає розміщення низки публікацій з роз’ясненням того, які саме безоплатні послуги та за якими напрямками гарантує пацієнту держава, а також які підстави їх отримання та як можна переконатися, що медичний заклад, до якого звернувся пацієнт, отримує відповідне фінансування та має їх надавати, як діяти пацієнтові, якщо порушено його права на отримання медичної допомоги.
Українське законодавство гарантує право на безоплатну медичну допомогу у державних та комунальних медичних закладах (ст. 49 Конституції України) про що багатьом відомо. Однак на практиці існують розповсюджені випадки, коли особи, які звертаються по медичну допомогу, стикаються з відмовою медичних працівників таких закладів у наданні медичних послуг та допомоги, що призводить як до порушень прав особи, яка звернулася за медичними послугами, так й до виникнення непорозумінь та конфліктів.
Що при цьому слід мати на увазі?
Насамперед потрібно знати, що в Україні з 1 квітня 2020 року працює Програма медичних гарантій, затверджена урядом. Вона гарантує пацієнтам певний перелік безоплатних медичних послуг. На нову систему фінансування перейшли медичні заклади, які надають медичні послуги та допомогу. Так, значна більшість міських, районних та обласних поліклінік та лікарень підписали договір з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) про отримання фінансування на надання медичних послуг. Завдяки Програмі медичних гарантій пацієнти отримали чіткий, гарантований Законом, перелік безоплатних для них медичних послуг (гарантований пакет, або англійською – benefit package, згідно з міжнародною медичною практикою). Причина цього реформування теперішньої системи безоплатної медичної допомоги – дефіцит бюджету та так звана раціоналізація в системі охорони здоров’я. Одним з принципів розробки програми медичних гарантій є пріоритизація. Міністерство охорони здоров’я затвердило Наказ про пріоритетні напрями розвитку сфери охорони здоров’я на 2020-2022 роки. Ці напрями були враховані в Програмі медичних гарантій, в межах якої введено ряд окремих пакетів медичних послуг (медичної допомоги), гарантованих державою, обслуговування пацієнтів в рамках яких фінансується державним бюджетом.
Нагадуємо, що до медичної допомоги в Україні належать: екстрена медична допомога; первинна медична допомога; вторинна (спеціалізована) медична допомога (амбулаторна); третинна (високоспеціалізована) медична допомога (частіше стаціонарна); паліативна допомога. Кожен пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому закладі охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування, а в контексті отримання безоплатних медичних послуг — такі послуги з лікування мають бути надані згідно зі змістом відповідного пакету медичних послуг.