Рекомендації щодо вербальної деескалації в небезпечній ситуації
Коли виникає потенційно вербальна та/або фізично небезпечна ситуація, у пригоді можуть стати практики вербальної розрядки.
Пам’ятайте: розлючена людина має знижену спроможність логічно міркувати.
Методи деескалації не є чимось природнім й інтуїтивно зрозумілим для нашої психіки, а тому часом ми змушені реагувати більш звичним способом: битися, втікати або завмирати, коли маємо справу із загрозою. Однак, обираючи шлях деескалації, ми свідомо маємо виглядати зосередженими і спокійними.
Техніку, яку описано нижче, необхідно практикувати до того, як вона знадобиться, щоб вона могла стати компетентною звичкою.
Крок 1. Підготуйте себе.
- Розслабте м’язи обличчя і спробуйте виглядати впевнено. Змоделюйте свій голос так, щоб він звучав низько й монотонно, але не беземоційно.
- Не захищайтеся! Навіть якщо коментарі чи образи спрямовані на вас. Пам’ятайте, вони не про вас.
- Зорієнтуйтеся щодо будь-яких ресурсів, доступних для допомоги. Знайте, що у вас є вибір піти або покликати на допомогу.
- Ставтеся до людини з повагою, навіть коли твердо встановлюєте обмеження або кличете на допомогу. Схвильована людина дуже чутлива до почуття сорому та неповаги.
Крок 2. Ніколи не повертайтеся спиною, з будь-якої причини. Завжди перебувайте на одному рівні очей.
- Залиште додатковий фізичний простір між вами: приблизно в три-чотири рази більше, ніж зазвичай. Гнів і хвилювання заповнюють зайвий простір між вами та людиною.
- Встаньте під кутом, щоб ви могли відійти вбік, якщо потрібно.
- Не підтримуйте «постійний» зоровий контакт й не примушуйте іншу людину до цього. Дозвольте відірвати чи відвести погляд.
- Не вказуйте і не трясіть пальцем.
- Не усміхайтеся. Це може виглядати як насмішка або тривога.
- Не торкайтеся. Когнітивна дисфункція у збуджених людей змушує неправильно інтерпретувати фізичний контакт як ворожий або загрозливий.
- Тримайте руки трохи далі від кишень, піднятими та доступними, щоб захистити себе. Це також демонструє, що у вас немає прихованої зброї.
- Не сперечайтеся і не намагайтеся переконати, дайте вибір, тобто повноваження прийняти рішення самостійно.
- Не захищайтеся і не засуджуйте.
Крок 3. Розмова, спрямована на розрядку.
- Не будьте голосним і не намагайтеся кричати у відповідь на людину, яка кричить. Зачекайте, поки він/вона зробить вдих; потім говоріть. Говоріть спокійно, на середній гучності.
- Пам’ятайте, що немає сенсу для швидкого реагування, окрім як спроб спокійно знизити рівень збудження.
- Не відповідайте на образливі запитання або ті, які не мають відповіді. Наприклад, «Чому всі … ?», «Чому все це … ?», «Коли все закінчиться … ?». На ці запитання не повинно бути відповіді.
- Поясніть межі та правила авторитетним, твердим тоном, але завжди з повагою.
- Співчувайте почуттям, але не поведінці.
- Де це можливо, спробуйте відволікти людину на «думки та розуміння». Можете уточнити «… допоможи мені зрозуміти, що ти мені говориш».
- Розкажіть про наслідки «нетипової/невідповідної поведінки» без погроз і гніву.
- Не намагайтесь утискати гідність співрозмовника.