Підступна військова агресія росії проти України вимусила нашу державу запровадити введення особливого правового режиму – воєнного стану, задля захисту країни та громадян. Введення воєнного стану передбачає можливість обмежень деяких прав та свобод громадян. Проте існують права, які не можуть обмежуватися навіть у цей час. Давайте розберемо це більш детально.
По-перше, будь-які питання обмеження прав повинні мати правове обґрунтування. Так, сам воєнний стан було введено Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, статтею 3 якого визначено, що на період дії воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а саме:
- недоторканність житла;
- таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції;
- невтручання в особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України;
- свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом;
- право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань;
- право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
- право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації;
- право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;
- право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;
- право на працю;
- право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів;
- право на освіту.
Також стаття 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII запроваджує такі обмеження щодо громадян, як, наприклад:
- запровадження комендантської години (тобто заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень);
- перевірку документів у осіб, а в разі потреби – проведення огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України;
- заборону проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів;
- встановлення особливого режиму у сфері виробництва та реалізації лікарських засобів, які мають у своєму складі наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, інші сильнодіючі речовини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
- встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;
- встановлення заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан;
- встановлення військово-квартирної повинності з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особового складу служби цивільного захисту, евакуйованого населення;
- проводити евакуацію населення, якщо виникає загроза його життю або здоров’ю.
При цьому, будь-які обмеження прав та свобод мають бути обґрунтованими фактичними обставинами та потребами.
Слід особливо зазначити, що є базові конституційні права громадян, які передбачені ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 61, 52, 55, 56, 57, 58, 59. 60, 61. 62, 63 Конституції України, які не можуть бути обмежені за жодних умов, у т.ч. воєнного стану.
Зокрема, у жодному разі громадяни не можуть бути позбавлені чи обмежені:
- право мати рівні з іншими конституційні права і свобода та бути рівними перед законом;
- не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
- громадяни України не можуть бути позбавлені громадянства і права змінити громадянство;
- не можуть бути порушеними невід’ємні права на життя; на повагу до гідності, на свободу та особисту недоторканність (у т.ч. абсолютна заборона катування);
- право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (необхідну оборону), права кожної людини звертатися до держави з вимогою захистити її життя і здоров’я;
- не підлягає обмеженню право направляти звернення або особисто звертатися до органів державної влади та місцевого самоврядування;
- не підлягає обмеженню право на захист прав і свобод у суді;
- право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та в установленому законодавством порядку до відповідних міжнародних організацій, право іншими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи під порушень і протиправних посягань;
- не можуть бути обмеженими право на житло, на шлюб і рівні права та обов’язки в шлюбі і сім’ї;
- не підлягає обмеженню рівність дітей у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони в шлюбі або поза ним;
- право на відшкодування коштами держави або органів місцевого самоврядування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями органів державної влади;
- право знати свої права і обов’язки;
- право на професійну юридичну допомогу;
- право не виконувати явно злочинні розпорядження або накази;
- право не притягуватися двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне і те ж правопорушення;
- презумпція невинуватості (тобто право особи вважатися невинуватою у вчиненні злочину і не бути підданим кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду);
- право не доводити свою невинуватість у вчиненні злочину;
- право на те, що обвинувачення не буде ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях і що усі сумніви щодо доведеності вини особи будуть тлумачитися на її користь;
- право на захист і відмову свідчити або давати пояснення відносно себе, членів сім’ї або близьких родичів;
- дотримання таких стандартів, як мінімальна заробітна плата та мінімальний строк відпустки.