Продовжуючи тему медичної допомоги у місцях неволі, розглянемо, у яких формах має надаватися медична допомога ув’язненим особам та які існують зобов’язання адміністрації закладів виконання покарань ДКВС щодо цього.
Обов’язковий профілактичний медичний огляд засуджених.
З метою виявлення та запобігання поширенню інфекційних захворювань, виявлення загальносоматичних та психічних захворювань серед ув’язнених осіб, які утримуються в установах виконання покарань – колоніях ДКВС, щорічно має проводитися профілактичний медичний огляд, а неповнолітнім засудженим та засудженим, які перебувають у приміщеннях камерного типу, – двічі на рік.
У профілактичному медичному огляді обов’язково має брати участь:
- лікар-терапевт (або лікар загальної практики – сімейний лікар),
- лікар-психіатр,
- лікар-стоматолог.
У разі відсутності зазначених фахівців у медичній частині пенітенціарного закладу вони мають залучатися адміністрацією пенітенціарної установи з лікарняних закладів ДКВС чи інших закладів охорони здоров’я.
Надання засудженим амбулаторної медичної допомоги.
Амбулаторний прийом засуджених має здійснюється медичним працівником колонії щодня у години, визначені завідувачем медичної частини (фельдшерського пункту) за погодженням з адміністрацією УВП. Засуджені, яким призначено амбулаторне лікування, для приймання лікарських засобів та виконання інших процедур приходять до медичної частини протягом дня у визначені години у супроводі працівника УВП. Звичайно, лікарські засоби засуджена особа приймає у медичній частині відповідно до встановлених лікарем призначень під контролем фельдшера, але за потреби цілодобового приймання лікарських засобів вони мають видаватися на руки засудженому.
Надання засудженим стаціонарної медичної допомоги.
Стаціонар медичної частини призначений для:
- обстеження і лікування засуджених, які потребують стаціонарного режиму, зі строком лікування до 30 днів;
- необхідного стаціонарного лікування засуджених, виписаних з лікарняних закладів ДКВС або інших закладів охорони здоров’я;
- тимчасової ізоляції в ізоляторі медичної частини інфекційних чи підозрілих на інфекційне захворювання засуджених до направлення їх до спеціалізованої лікарні;
- стаціонарного лікування нетранспортабельних засуджених до стабілізації їх стану і направлення в лікарняний заклад ДКВС або інший заклад охорони здоров’я.
Під час перебування у стаціонарі медичної частини засуджений має проходити обстеження відповідно до наявного у нього захворювання, під час якого мають використовуватися всі доступні в медичній частині методи інструментального і лабораторного досліджень.
Направленню на госпіталізацію в лікарняний заклад підлягають засуджені, у яких виникли захворювання або загострилися хронічні хвороби, лікування яких потребує госпіталізації до лікарняних закладів ДКВС (за їх відсутності та у окремих умовах – також до загально медичних лікарняних закладів), а також за потреби проведення додаткового обстеження (якщо наявним у медичних частинах обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень) в умовах лікарняних закладів ДКВС.
Екстрена медична допомога особам, узятим під варту, або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, надається медичними працівниками відповідного закладу охорони здоров’я ДКВС, а у разі неможливості надання такої допомоги у повному обсязі – бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги центру екстреної медичної допомоги адміністративно-територіальної одиниці, на території якої розташована установа виконання покарань або слідчий ізолятор.
Адміністрація установи виконання покарань або слідчого ізолятору, де утримується особа, зобов’язана забезпечувати негайний виклик бригади у разі прийняття такого рішення медичним працівником закладу охорони здоров’я ДКВС.
У разі прийняття бригадою швидкої медичної допомоги рішення про необхідність госпіталізації ув’язненої особи, перевезення її до закладу охорони здоров’я, де така допомога може бути надана, здійснюється цією бригадою. Адміністрація установи виконання покарань або слідчого ізолятору при цьому має забезпечувати охорону особи.