До документатора REAct звернувся клієнт – військовослужбовець, який знаходився на лікуванні у місцевому госпіталі. В процесі лікування юнакові зробили аналізи на всю інфекційну панель.
Пізніше, після отримання результатів, клієнт спільно з фельдшером прийшли до місцевого СНІД-центру за АРТ. Лікар знав про діагноз і після консультування юнака, почав розпитувати, як йому тепер поводитися, зважаючи на ВІЛ-позитивний статус клієнта. Фельдшер питав, чи потрібно відокремлювати чоловіка від його підрозділу; що робити з іншими хлопцями; як поводитися в солдатському побуті і чи казати про цей діагноз взагалі. Під час такого «допиту», клієнт ніяковів та почував себе ніби прокажений.
По запиту клієнта, документатор провів інформаційну консультацію фельдшеру стосовно загальних питань про ВІЛ. Лікарю повідомили про недопустимість розголошення медичних даних пацієнта і про відповідальність за таку поведінку. Також чоловіка проконсультували стосовно відповідальності за прояви стигми та дискримінації по відношенню до ВІЛ+ осіб, яка передбачена Законом України.
Під час розмови, молодий боєць, отримавши підтримку від документатора, виявив непереборне бажання залишитись в лавах ЗСУ та попросив про отримання юридичної консультації щодо своїх прав, щоб почувати себе більш безпечно.
Після запевнення клієнта, що, якщо людина знаходиться на обліку, отримує лікування і висловлює бажання залишитись в лавах ЗСУ, військові медики не можуть ініціювати звільнення бійця з діючого армійського підрозділу, чоловік підбадьорився і наразі отримав документи на переведення в інший підрозділ, в який мріяв вступити раніше. Він зрозумів, що стигма та дискримінація у медичних чи військових установах не може стати бар’єром, щоб йти разом до перемоги!