Надію побили та пограбували поряд з будинком. У жінки відібрали сумку з грошима та документи, серед яких були паспорт, пенсійне посвідчення та посвідчення особи з інвалідністю 2 групи.
Клієнтка одразу ж звернулась за допомогою до поліції, де в неї прийняли заяву, проте так і не запропонували надати першу медичну допомогу. Стан жінки був тяжким. Під час побиття Надія отримала травму носа та голови.
Після подання заяви, Надія вирішила самостійно звернутися до травмпункту міської лікарні. Під час прийому у чергового лікаря, жінка повідомила про свій ВІЛ-статус. Після почутого, лікар одразу припинив огляд пацієнтки та зверхньо, у підвищеному тоні, сказав Надії, що вона мала самостійно зупинити кров і лише тоді звертатися до лікарні, адже таким чином вона наражає на небезпеку весь медичний персонал закладу.
Жінка ще довгий час просиділа у приймальному відділенні травмпункту, проте ніхто з медичних працівників так і не підійшов до неї, щоб допомогти та зупинити кровотечу. Згодом вона вирішила піти з лікарні та повернутися додому.
Вдома Надії стало гірше та вона зателефонувала документаторці REAct з питанням, що ж робити у такій ситуації, адже самостійно пересуватися вона вже не в змозі. Документаторка одразу ж викликала карету швидкої допомоги на адресу клієнтки та допомогла з госпіталізацією.
Після отримання необхідної медичної допомоги, документаторка надала Надії первинну юридичну консультацію та пояснила, що робити у подібних ситуаціях у майбутньому. Розбиратися у ситуації далі, та притягнути до відповідальності чергового лікаря за ненадання необхідної допомоги, клієнтка відмовилася.