Автор: Tetiana Palamar

Настя звернулась до сільської ради щодо отримання довідки про реєстрацію місця проживання. Секретар сільської ради презирливо подивилась на дівчину та порадила витягнути довідку в Дії, адже в неї немає часу займатись подібними справами. Дівчина розгубилась, попросила допомогти їй з цим, але секретар просто вийшла з кабінету. 

Настя почала шукати, як сформувати довідку, і почула з коридору, як працівниця голосно обговорювала її з іншими робітниками. Звучали слова: «ганьба», «гуляща», «як не соромно по землі ходити», «шкода її матір». Дівчина розплакалась, але все ж змогла витягнути цю довідку в Дії. Та, коли повернулась секретар, Настя попросила її роздрукувати, адже вона була потрібна їй терміново. На що отримала відповідь: «Не робить принтер! Йди заплати десь – гроші маєш, а не маєш – то знаєш, як заробити!» Принижена, дівчина пішла з сільської ради і вирішила звернутись до РЕАкторів, про яких чула від подруги СП.

Клієнтці надали консультацію психолога, яка була спрямована на вирішення психологічних проблем, внутрішнього конфлікту, створення сприятливих умов для позитивних змін та подальшого розвитку особистості. Окрім цього, психологиня надала рекомендації щодо опрацювання травматичного стресового стану, та допомогла стабілізувати стан Насті на момент звернення. 

Дружня юристка проконсультувала дівчину щодо питання написання скарги з вимогою про захист законних інтересів громадянки, порушених діями (бездіяльністю) секретаря. Також дівчині роз’яснили її права та існуючі методи їх захисту.

Координаторк проєкту REAct та документатор допомогли написати скаргу на секретаря сільської ради, яку дівчина подала сільському голові особисто та додатково відправила лист на офіційну пошту з проханням повідомити про результат реагування. Наступного дня дівчині зателефонувала секретар сільської ради з вибаченнями. Також Насті повідомили, що секретарю винесена догана.

Софія в черговий раз прийшла отримати гуманітарну допомогу в пункті видачі Центру соціальної допомоги. Цього разу, в Пункті було багато людей, всі очікували на свою чергу, тому дівчина запропонувала своїй мамі з дитиною почекати її на вулиці. 

Коли підійшла черга Софії, дівчина отримала продуктовий набір і речі, які їй не підійшли. Вона одразу ж попросила замінити їх на інші. На що жінка, яка видавала допомогу, розсердилася і почала кричати: «Нічого міняти не буду! Дякуй, що тобі і так дається все безкоштовно! Ти бач, перебирає вона! Хочеш краще – піди до солдатів, вони тобі видадуть, як ти любиш!» 

Софія розгубилась, їй було соромно, адже багато людей чули все це, почали озиратись та перешіптуватись. Дівчина спробувала захистити себе та наголосила, що жінка немає права так говорити, всі люди однакові і у неї також є довідка ВПО. У відповідь, працівниця Пункту вихопила продуктовий набір та речі, які видала Софії, відклала в бік та з посмішкою сказала: «У всіх є довідка, та не всі гулящі! Немає чого тут робити таким, як ти! Іншим більше знадобиться! Іди звідси, хамка, або зараз поліцію викличу!» Ніхто з людей, хто стояв навколо, не вступився на захист дівчини. Софія у повному відчаї зателефонувала подрузі, яка вже зверталась за допомогою до фахівців REAct з приводу боротьби з дискримінацією.

Софії надали консультацію дружнього психолога, спрямовану на роботу з переживаннями клієнтки, її взаєминами, проблемами та конфліктами. Психолог допомогла дівчині навчитись  саморегуляції, знайти шляхи вирішення власних проблем, спробувати дослідити і прояснити свою життєву ситуацію, актуалізувати додаткові ресурси, щоб адаптуватися до нових умов чи знайти вихід із складних обставин. Консультування також включало інформацію про інструменти з подолання стресу та роботу з панічними атаками.

Юристка з партнерської організації, в свою чергу, надала консультацію щодо прав клієнтки, посилання на законодавство, яким дівчина могла керуватись, та допомогла скласти скаргу на соціального працівника.

Наступного дня Софія звернулась до керівника відділу видачі соціальної та гуманітарної допомоги і подала скаргу на працівницю. Перед дівчиною вибачилися, відразу видали необхідну допомогу та пообіцяли відреагувати на дії працівниці. Через день їй зателефонували з повідомленням, що такі ситуації недопустимі, тому соціального працівника було звільнено.

До документатора проєкту REAct звернулась Ірина, мати 16-річного хлопця. Він почав періодично вживати наркотичні речовини. Мати неодноразово намагалась проводити бесіди з сином, але жодного результату це не дало, лише негатив з його боку. 

За порадою знайомої, Ірина вирішила звернутись до місцевого центру сім’ї та молоді, оскільки шукала спеціаліста, який міг би допомогти у даній ситуації. Проте, замість допомоги, працівники Центру звернулись у службу в справах дітей, які, в свою чергу, направили до міської ради клопотання для позбавлення матері батьківських прав. Вони жорстоко принижували жінку, засуджували її виховання, аргументуючи все тим, що хлопця потрібно здати до спеціалізованого закладу або реабілітаційного центру «для наркоманів». 

Після пережитого стресу Ірина у розпачі звернулась до РЕАктора. Документатор, будучи обізнаним із процедурою позбавлення батьківських прав, звернувся до міської ради з проханням запросити на засідання виконкому матір та РЕАктора в якості її представника. На засіданні він пояснив членам комісії виконавчого комітету ситуацію, що склалась, надав рекомендації з місця роботи матері та характеристики від сусідів. Виконком виніс відмову службі у справах дітей та зобов’язав їх надати можливість хлопчику проводити бесіди із психологом. 

За рекомендацією документатора, хлопчика та його матір направили до дружнього психолога, якому вистачило всього декілька зустрічей, щоб пропрацювати стиль життя хлопця та змінити його у кращу сторону. Окрім цього, у співпраці з завідуючою кафедри сімейної медицини, хлопчика направили до санаторію для зміни обстановки та спілкування з однолітками. 

Лариса вживає наркотики вже більше 10 років та має ВІЛ-позитивний статус. Маючи дітей, жінка навчилася вживати наркотик контрольовано та свідомо ставиться до свого здоров’я.

На початку травня, Лариса разом з сином вирушили до одного з місцевих ліцеїв з метою написати заяву на вступ дитини до першого класу на новий навчальний рік. Жінка обрала саме цей навчальний заклад через його близьке розташування до дому і ніби все складалося чудово. Секретар ліцею вже почала перевіряти та оформлювати необхідні документи, коли до кабінету зайшла класна керівниця, до якої мав потрапити на навчання син Лариси. Вчителька виявилася давньою знайомою жінки, тому знала про ризикований спосіб її життя. При дитині вона почала ображати клієнтку та повідомила, що в її класі «наркоманських» сімей не буде, адже таким людям не місце серед її «елітного класу». Лариса вирішила не продовжувати конфлікт, що розвивався при дитині, та засмучена покинула освітній заклад.

Наступного дня жінка вирішила звернутися до проєкту REAct. Після почутого, документаторка одразу ж втрутилася в ситуацію та пообіцяла допомогти. Ларисі надали психологічну підтримку та консультацію з правових питань, запропонували провести бесіду з директором ліцею щодо ситуації, яка виникла. Окрім цього, клієнтці надали допомогу у складанні офіційної заяви щодо відмови в наданні освітніх послуг. 

Пізніше, під час бесіди з документаторкою, директорка ліцею попросила вибачення у Лариси та допомогла обрати іншого класного керівника для її дитини. Щодо офіційної відповіді, яку пізніше отримала клієнтка, вчительці, яка відмовила дитині у навчанні, було винесено догану та проведено дисциплінарну бесіду.

Ганна звернулась за допомогою до документатора REAct по телефону. Жінка повідомила, що її побив клієнт. Чоловік викрав її кошти та втік. Зважаючи на те, що вони знаходилися за містом та Ганна не могла викликати таксі, жінка вирішила подзвонити в швидку допомогу. Проте, оператор швидкої відмовився відправляти за нею машину, оскільки не бачив у цьому необхідності. Більше того, він порекомендував у майбутньому «думати головою та не напиватися, адже з такою професією можна і життя втратити». 

Ганна розуміла, що будучи в такому стані, з розбитим обличчям в крові, в темну пору доби і без грошей, вона немає жодних шансів зупинити попутне авто. В розпачі вона вирішила звернутися до документаторки REAct.

Документаторка Олена та координаторка Юлія особисто забрали клієнтку з місця пригоди та доправили до найближчої станції швидкої допомоги, де весь час перебували разом з Ганною та підтримували її. Клієнтці надали першу допомогу: обробили рани та наклали шви на розсічену рану голови. Від написанні заяви в поліцію Ганна відмовилась. Пізніше її відвезли додому та переконалися, що вона буде у безпеці. 

Через два дні клієнтка зустрілась з дружньою психологинею, яка надала їй психологічну консультацію щодо того, як пережити насильство, та як боротися з посттравматичним стресом. Психологиня допомогла ідентифікувати проблему і висловити свої почуття. Після сеансу, Ганні також запропонували провести ще декілька безкоштовних зустрічей для стабілізації емоційного стану.

Наталія – пенсіонерка, яка має інвалідність 2 групи. Жінка зіткнулася зі складнощами під час лікування туберкульозу на амбулаторному етапі в місцевій поліклініці. У червні їй відмовили у черговій видачі протитуберкульозних препаратів, аргументуючи це тим, що Наталія не здавала проміжну діагностику в обласному протитуберкульозному диспансері, що розташований поза межами міста. 

На жаль, у клієнтки не було на це фінансової можливості та, з огляду на її стан здоров’я, вона не могла здійснити цю подорож. Зважаючи на те, що перерва у лікування могла негативно вплинути на результати боротьби з туберкульозом, жінка звернулася до документатора проєкту REAct. РЕАктор одразу ж звернувся до медичного працівника, який відмовив Наталії, та пояснив йому, що існує можливість відправити біоматеріал пацієнтки до лабораторії диспансеру за допомогою спеціалізованого транспорту, який курсує згідно з графіком.

Згодом, документатор організував відправлення необхідного біоматеріалу, що дало можливість для проведення досліджень, які підтримують надання протитуберкульозних препаратів. Завдяки втручанню документатора, лікування Наталії було поновлено, і жінці видали всі необхідні протитуберкульозні препарати. За допомогою REAct клієнтка отримала нову надію на одужання та успішне подолання цієї важкої хвороби.

Вікторія звернулась до документатора REAct по допомогу через булінг її дитини в дитячому садочку. Дівчинка неодноразово розповідала вдома, що однолітки постійно говорять погані речі про її маму, вихователька при всіх її ображає, змушує прибирати іграшки за іншими дітьми та кричить. Вікторія здогадувалась, що про неї можуть погано говорити, тому просила бабусю ходити за онукою до закладу. Але останньою краплею стало те, що дитина пожалілась виховательці на те, що інша дівчинка обзиває її та б’є, на що вихователька відповіла, що з таким вихованням вона сама винна. 

Дитина прийшла додому в сльозах і навідріз відмовилась далі ходити в садочок. Наступного дня Вікторія пішла до закладу особисто та мала розмову з вихователькою – як результат, та відкинула всі звинувачення та порадила клієнтці змінити свою поведінку й краще зайнятись дитиною, бо дівчинка виросте такою самою, як мама. “Це ж ні для кого не секрет, який спосіб життя ви ведете”, – резюмувала бесіду вихователька. 

Клієнтка обурилась, і відповіла, що її особисте життя немає ніякого відношення до дитини і вона гарна матір, адже приділяє достатньо часу вихованню дитини. Розмова перейшла на особистості, до скандалу долучилась завідувачка дитячого садка і в приватній бесіді порадила змінити виховний заклад через негативну налаштованість батьків інших діток. Розуміючи, що ситуація безвихідна, Вікторія звернулась по допомогу до REAct.

Документатор Олена та координатор проєкту Юлія супроводили клієнтку до психолога. Психологиня провела необхідну бесіду та надала рекомендації щодо поводження у стресових ситуаціях, як підтримувати і відволікати дитину від негативу, проявляти любов та співпереживання. Окрім цього, клієнтці запропонували провести спільну зустріч з дитиною, щоб правильно роз’яснити їй причини негативного ставлення до неї та згладити ситуацію на майбутнє.  

Юристка проєкту також надала Вікторії первинну консультацію. Фахівчиня розповіла, що робити у випадку булінгу дитини, як діяти батькам та куди звертатись у разі потреби. Вікторію запевнили у підтримці і сприянні в будь-якій юридичній проблемі. Незважаючи на це, клієнтка все ж таки відмовилась скаржитись в компетентні органи та вирішила перевести дитину в більш дружній дитячий заклад, але все ж погодилась на подальші психологічні консультації.

Андрій звернувся до РЕАктора з проханням підтримати в отриманні медичної допомоги, в якій йому відмовляють у військкоматі. Чоловік розповів, що його затримали на вулиці працівники військкомату та доставили до комісаріату, де клієнт спробував пояснити, що він хворий і не може воювати за станом здоров’я, адже має 4 стадію СНІДу. На що військові відповіли, що в них своя комісія, яка вирішить придатний Андрій чи ні, попри його готовність надати відповідні медичні документи. 

На медичній комісії лікарі не бажали слухати чоловіка та дали висновок, що Андрій повністю здоровий та придатний до несення служби. 

Після почутого, документатор одразу ж здійснив візит до відповідного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки міста Одеси. В розмові з заступником командира, документатор REAct роз’яснив, що Андрій хворий та має всі підтверджуючі документи. Окрім цього, чоловік на постійній основі отримує АРТ препарати, без яких він не зможе повноцінно жити та потребує постійного медичного нагляду і контролю у лікаря інфекціоніста, що також можна підтвердити необхідними довідками. 

У військкоматі погодились зачекати, поки документатор з рідною сестрою клієнта нададуть потрібні документи. РЕАктор зателефонував до лікуючого лікаря Андрія, яка навідріз відмовилась надати рідним довідку, попри згоду на це клієнта. 

Після тривалих перемовин з працівниками військкомату, військові все ж погодились вивезти клієнта до обласного СНІД центру для проходження медичної комісії, яка підтвердила, що Андрій дійсно хворий на СНІД та ТБ і потребує лікування. Після цього клієнта відпустили та зняли з військового обліку за станом здоров’я.