Автор: Tetiana Palamar

Під час проведення аналізу випадків порушень прав клієнтів проєкту REAct, які є внутрішньо переміщеними особами (ВПО), виявилося, що клієнти з числа спільнот ЛЖВ, ЛЖТБ, ЛВНІ, пацієнти ЗПТ, неодноразово стикалися з порушенням своїх прав стосовно доступу до медичної допомоги у містах переселення. При цьому, порушники посилалися на такі підстави, як відсутність місцевої реєстрації, декларації з сімейним лікарем, існуючі обмеження на обслуговування у вузьких медичних фахівців, та інші подібні вигадані підстави.   

Розберемо, на що ж насправді мають право ВПО у питаннях забезпечення охорони свого здоров’я, отримання медичних послуг та допомоги. Головним після Конституції при цьому буде Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, стаття 9 якого гарантує для всіх внутрішньо переміщених осіб (ВПО) право на надання необхідної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров’я, а також на забезпечення їх лікарськими засобами. 

Законодавство покладає на органи місцевої влади обов’язок організації надання медичної допомоги та медичного обслуговування, здійснення комплексних заходів щодо санітарно-епідеміологічної безпеки населення та карантинних заходів за місцем фактичного перебування ВПО. Органи місцевої влади також зобов’язані забезпечувати організацію роботи медичних закладів з надання необхідної допомоги ВПО з урахуванням їх тимчасового проживання на відповідній території. В державних та комунальних закладах охорони здоров’я ВПО мають право отримати діагностику та лікування захворювань, базові тести та аналізи, паліативну допомогу, рецепти за програмою «Доступні ліки»‎ та інсулін, щеплення відповідно до календаря профілактичних щеплень. 

Внутрішньо переміщена особа, яка проживає на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, має право звернутися до закладу охорони здоров’я на власний вибір із заявою на ім’я головного лікаря такого закладу з проханням поставити її на облік за місцем фактичного проживання. Документом, що підтверджує місце проживання внутрішньо переміщеної особи, є довідка про взяття на облік особи, як ВПО. Якщо ВПО потребує спеціалізованої медичної допомоги (онкологічної, кардіологічної, терапевтичної, психологічної, педіатричної тощо), то така особа може звернутися до територіального закладу охорони здоров’я у місті свого перебування та отримати направлення до іншого медичного закладу відповідного профілю.

Під час дії воєнного стану внутрішньо переміщені особи можуть отримувати медичну допомогу без укладення декларації із сімейним лікарем! Тобто, було спрощено доступ до первинної медичної допомоги та ВПО повинні обслуговуватися у будь-якій лікарні, навіть без відповідної декларації. Під час воєнного стану ВПО може отримувати медичну допомогу безоплатно за місцем фактичного проживання шляхом звернення до будь-якого закладу охорони здоров’я, який має можливість забезпечити відповідне лікування.

Якщо ж особа – ВПО сама бажає укласти нову декларацію з сімейним лікарем, їй необхідно тільки звернутися до найближчої амбулаторії або центру первинної медичної допомоги (ЦПМСД) та надати такий перелік документів:

• оригінал паспорту або іншого документа, що посвідчує особу пацієнта та/або його законного представника; 
• оригінал реєстраційного номера облікової картки платника податків; 
• у випадку укладання декларації для дитини – свідоцтво про народження дитини.

У випадку, коли особа-ВПО бажає отримати направлення на отримання вузькоспеціалізованої медичної допомоги та не уклала декларацію з сімейним лікарем за місцем фактичного проживання, вона має право отримати таке направлення у сімейного лікаря, який працює в найближчому закладі первинної медичної допомоги, у якого є договір з НСЗУ. Для цього не потрібно укладати нову декларацію! Необхідно лише записатись на прийом, надати свої дані та дані сімейного лікаря, з яким укладена декларація.

Із направленням, згідно гарантії можна звернутися до лікаря в будь-якому регіоні та в будь-якому закладі охорони здоров’я, який уклав договір з НСЗУ на відповідний пакет послуг. Знайти потрібного спеціаліста в новому місці можна, зателефонувавши до контакт-центру НСЗУ за номером 16-77.

Увага! ВПО мають право на безкоштовні ліки при перебуванні у стаціонарі, а також для ВПО в аптеках діє програма  «Доступні ліки». В рамках цієї програми всі препарати за рецептом для людей, які потребують постійного лікування, можна отримати в будь-якій аптеці безкоштовно. Якщо ліки перевищують визначену державою ціну, то їх можна отримати за невелику доплату. Так, ВПО, які потребують амбулаторного лікування серцево-судинних захворювань, цукрового діабету першого/ другого типу, нецукрового діабету, бронхіальної астми, розладів психіки та поведінки, епілепсії, можуть отримати лікарські засоби, що входять до програми, безоплатно або з невеликою доплатою.

Отримати рецепт у паперовому вигляді можна у лікаря, який надає первинну медичну допомогу, незалежно від наявності декларації з ним! ВПО, які живуть із ВІЛ, мають право на безоплатне отримання АРТ за місцем фактичного перебування. Аналогічна гарантія законодавства діє відносно ВПО, які хворіють на ТБ, щодо отримання ними лікування ТБ. Для отримання безкоштовних ліків особа-ВПО має звернутися до відповідного лікаря (терапевта, педіатра або сімейного лікаря) та отримати рецепт, після чого звернутися з ним до аптеки з позначкою про участь у програмі «Доступні ліки».

У випадку, якщо лікар або медичний заклад, порушують право представників ключових спільнот-ВПО на отримання медичного обслуговування та відмовляються надати медичну допомогу, необхідно звернутися зі скаргою до керівника відповідного медичного закладу – краще при цьому подати письмову скаргу до головного лікаря (медичного директора) медичного закладу про неправомірні дії такого лікаря або іншого медичного персоналу (це перший крок, якого нерідко може бути достатньо), але якщо порушення не усунуто, або усунуто частково, то особа може також:

• написати скаргу до місцевого Департаменту охорони здоров’я у відповідному місті або області;
• звернутися зі скаргою на Гарячу лінію МОЗ за номером 0800 60 20 19 або до НСЗУ (Національної служби здоров’я України) за номером 16-77;
• зателефонувати зі скаргою на урядову лінію Кабінету міністрів України — 15-45.

Як показує практика реалізації проєкту REAct, зазначені вище заходи стосовно захисту особою-ВПО своїх прав на отримання медичного обслуговування та медичної допомоги можуть бути ефективними для усунення порушень та отримання належної медичної допомоги і лікування. 

Через злочинну агресію росії проти нашої держави значна кількість громадян України вимушено покинула свої міста та домівки, рятуючись від небезпеки. Такі громадяни, згідно законодавства, є внутрішньо переміщеними особами (ВПО). Під час проведення аналізу випадків порушень прав клієнтів проєкту REAct, які знаходилися у цьому стані, виявилося, що клієнти зі спільнот ЛЖВ, ЛЖТБ, ЛВНІ, пацієнти ЗПТ, стикнулися з порушенням своїх прав та виникненням низки проблемних питань. Поперед всього, це були питання забезпечення житлом, медичної та соціальної допомоги, а також доступу до працевлаштування та освіти.

Одна з ключових потреб, з якою, як правило, стикаються внутрішньо переміщені особи, це потреба у забезпеченні житлом. Без забезпечення безпечного помешкання, можливість реалізації прав на доступ до лікування, соціальну допомогу, зайнятість та інші законні потреби, досить звужується на практиці. На жаль, значний чинник негативного впливу на дотримання прав представників ключових спільнот, які вимушені були переїхати до більш безпечних районів, нерідко виявляється дискримінаційне ставлення. Так, клієнти Проєкту часто звертаються стосовно того, що житло їм або не надається взагалі, або ж надається виключно на залишкових підставах.

Почнемо розбір саме з існуючих вимог законодавства щодо забезпечення ВПО житлом, які необхідно знати, щоб бути в змозі відстоювати свої права. 

Головним після Конституції при цьому буде Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, який встановлює рівні для всіх внутрішньо переміщених осіб гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів у т.ч. на:

• створення належних умов для постійного чи тимчасового проживання; 
• оплату вартості комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (гуртожитках, оздоровчих таборах, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях тощо) за відповідними тарифами, встановленими на такі послуги та товари для населення;
• забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом 6 місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для багатодітних сімей, осіб з інвалідністю, осіб похилого віку цей термін може бути додатково продовжено).

Місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень зобов’язані забезпечувати: 

• взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в порядку, встановленому Законом; 
• надання інформації внутрішньо переміщеним особам про можливі місця і умови для їх тимчасового проживання/перебування з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних та фізичних осіб, про стан інфраструктури, довкілля у таких місцях; 
• надання у тимчасове користування внутрішньо переміщеним особам житлового приміщення або соціального житла, придатного для проживання, за умови оплати зазначеними особами відповідно до законодавства вартості житлово-комунальних послуг.

Розберемо такий документ, як «Порядок формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання, обліку та надання такого житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі заходи з формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб» від 29 квітня 2022 р. № 495. 

Згідно нього, внутрішньо переміщеній особі та членам її сім’ї безоплатно надається житлове приміщення з фонду за місцем фактичного проживання/перебування в межах території відповідних уповноважених органів. При цьому, потреба в житлових приміщеннях з фонду визначається в розмірі не менш як 6 кв. метрів на одну особу.

Житлові приміщення з фонду мають надаватися з урахуванням потреби різних соціальних груп з метою забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків. Першочергове право на забезпечення житловим приміщенням з фонду мають багатодітні сім’ї; сім’ї з дітьми; вагітні жінки; особи, які втратили працездатність; особи пенсійного віку з числа тих, житло яких було зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії росії.

ВПО для взяття на облік громадян, які потребують житло для тимчасового проживання, має подати заяву до уповноваженого органу, у межах території якого вони перебувають на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

До такої заяви додаються:

1. копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.
2. копія довідки внутрішньо переміщеної особи про взяття на облік в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та копії відповідних довідок членів сім’ї (за наявності);
3. копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини заявника та всіх членів його сім’ї (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, посвідчення опікуна або піклувальника тощо);
4. копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (не надається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному територіальному органу ДФС і мають відмітку в паспорті громадянина України);
5. копії документів, що підтверджують підстави пріоритетності в наданні внутрішньо переміщеним особам житлових приміщень із фонду. Факт знищення або пошкодження житла, яке призвело до неможливості його використання за призначенням, підтверджується особистою заявою заявника та членів його сім’ї.

Особі, яка подала заяву про взяття на облік громадян, які потребують житло для тимчасового проживання, має видаватися уповноваженим органом, що здійснює взяття на облік, опис отриманих документів, в якому зазначається інформація про дату подання та реєстрації заяви, реєстраційний номер заяви та перелік документів, доданих до заяви, за підписом посадової особи, яка їх прийняла. 

Рішення про взяття внутрішньо переміщеної особи на облік громадян, які потребують житло для тимчасового проживання, має прийматися протягом 1 робочого дня після подання заяви.

В попередніх публікаціях розглядалися питання, які виникали у деяких клієнтів проєкту REAct щодо нових ситуацій порушень прав, зважаючи на обставини військового стану, та не існували у мирний час.

Виникали випадки порушень, пов’язаних з різними стадіями процесу мобілізації, починаючи від незаконних затримань клієнтів військовими, примусу до отримання повісток, які вручалися неналежним чином, до спроб ігнорування об’єктивного стану здоров’я представників спільнот. Як вже зазначалося, не всі представники ключових спільнот можуть за станом свого здоров’я брати участь у бойових діях через те, що є випадки, коли стан здоров’я робить особу непридатною до значного навантаження, в т.ч. при проходженні військової служби, при цьому є особи, які непридатні до військової служби взагалі, а є інші, які непридатні до неї у мирний час, але обмежено придатні у воєнний час. 

У минулій публікації розглядалася інформація про типові стани здоров’я, актуальні для таких представників ключових спільнот, як ЛЖВ, ЛЖТБ, ЛВНІ, пацієнти ЗПТ, які мають потребу в регулярному отриманні лікування; розбиралося, як вони впливають на визнання стану придатності особи до мобілізації, згідно встановлених нормативно-правових умов. 

Сьогодні ми розберемо, що ж треба знати, та як діяти, задля забезпечення дотримання прав особи, яка відноситься до ключових спільнот та проходить ВЛК. 

Слід одразу зазначити, що існує значна кількість представників спільнот, які висловлювали добровільне бажання захищати державу у лавах Збройних сил, незалежно від стану свого здоров’я, беручи особисту участь в бойових діях. Особливо це стосувалося людей, які живуть з ВІЛ. Частина з них, після тривалого перебування у тяжких умовах на лінії зіткнення, нажаль потрапляла до військових госпіталів, через значне погіршення свого здоров’я, де їх було комісовано через стан здоров’я. Інша частина представників спільнот, розуміючи свій стан та потребу у регулярному лікуванні, сподівалася на те, що стан їхнього здоров’я буде взято до уваги ВЛК під час проведення мобілізаційних заходів.   

Але, нажаль, ситуації виникають різні, наприклад, коли представники місцевих ВЛК, особливо такі, що мають звужене та консервативне бачення справжніх потреб осіб, що проходять комісію, на доступ до лікування. Так, наприклад, коли хворій на наркотичну залежність людині, яка має відповідні психічні розлади, говорять, що у війську її швидко вилікують від «цієї дурості», або транс*людині, яка є транс*жінкою, що вона обмежено придатна до військової служби у військовий час, а її стан – це частковий психічний розлад. Або взагалі, відмовляються приймати підтверджувальні документи на розгляд, називаючи їх якимось неважливим паперовим мотлохом.  

Що ж треба робити представникам спільнот, щоб забезпечити свої права та інтереси під час проходження ВЛК? Треба своєчасно, ще перед проходженням ВЛК, звернутися до медичних закладів, або лікарів, згідно відповідного типу хвороби, та отримати актуальні довідки, що підтверджують стан здоров’я, із зазначенням встановлених діагнозів та медичних висновків. Обов’язково слід також зробити їх копії для себе. 

Перед тим, як прийти до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, (ТЦК та СП) на базі якого особа буде проходити ВЛК, бажано підготувати заяву на ім’я начальника відповідного центру комплектування, в якій зазначити, що така-то особа має такі хвороби (описати та перерахувати кожну з вказанням встановленого діагнозу та відповідного підтверджуючого документу (висновку, довідки), які подаються до розгляду на ВЛК). Це слід зробити як для підтвердження стану здоров’я особи, так й самого факту подання особою таких підтверджуючих документів до ВЛК в день звернення, щоб виключити виникнення можливих суперечливих питань в подальшому. Пишеться короткий текст заяви, а нижче нього треба навести перелік підтверджуючих документів, які надаються особою, назву кожного з яких описати окремо, як відповідний додаток до заяви. Саму заяву підготувати у 2 екземплярах (один подається, а ще один залишається у особи з відповідною відміткою ТЦК та СП про прийняття).

Якщо попри очікування особи лікарі ВЛК подані нею медичні документи ігнорують, можна заявити про незгоду з діями та висновком місцевої ВЛК, вимагати надання направлення для проходження ВЛК вищого рівня (обласного) – т.з. перекомісію. Якщо в цьому відмовляють – особа може написати скаргу самостійно у ВЛК вищого рівня впродовж 10 діб.  За наслідками розгляду такої заяви ВЛК вищого рівня має прийняти рішення або про перегляд висновку попередньої ВЛК, або про остаточне прийняття висновку місцевої ВЛК, яку проходила особа, що мобілізується. У будь-якому разі особа має право на оскарження висновку ВЛК, через звернення до суду. На даний час вже існують випадки успішного оскарження особою порушень свого права на здоров’я під час проходження ВЛК, з визнанням особливих потреб особи у лікуванні та відміни висновку ВЛК, який оскаржувався.