Категорії
Корисні матеріали Поради юриста

Надання медичної допомоги ВПО

Під час проведення аналізу випадків порушень прав клієнтів проєкту REAct, які є внутрішньо переміщеними особами (ВПО), виявилося, що клієнти з числа спільнот ЛЖВ, ЛЖТБ, ЛВНІ, пацієнти ЗПТ, неодноразово стикалися з порушенням своїх прав стосовно доступу до медичної допомоги у містах переселення. При цьому, порушники посилалися на такі підстави, як відсутність місцевої реєстрації, декларації з сімейним лікарем, існуючі обмеження на обслуговування у вузьких медичних фахівців, та інші подібні вигадані підстави.   

Розберемо, на що ж насправді мають право ВПО у питаннях забезпечення охорони свого здоров’я, отримання медичних послуг та допомоги. Головним після Конституції при цьому буде Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, стаття 9 якого гарантує для всіх внутрішньо переміщених осіб (ВПО) право на надання необхідної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров’я, а також на забезпечення їх лікарськими засобами. 

Законодавство покладає на органи місцевої влади обов’язок організації надання медичної допомоги та медичного обслуговування, здійснення комплексних заходів щодо санітарно-епідеміологічної безпеки населення та карантинних заходів за місцем фактичного перебування ВПО. Органи місцевої влади також зобов’язані забезпечувати організацію роботи медичних закладів з надання необхідної допомоги ВПО з урахуванням їх тимчасового проживання на відповідній території. В державних та комунальних закладах охорони здоров’я ВПО мають право отримати діагностику та лікування захворювань, базові тести та аналізи, паліативну допомогу, рецепти за програмою «Доступні ліки»‎ та інсулін, щеплення відповідно до календаря профілактичних щеплень. 

Внутрішньо переміщена особа, яка проживає на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, має право звернутися до закладу охорони здоров’я на власний вибір із заявою на ім’я головного лікаря такого закладу з проханням поставити її на облік за місцем фактичного проживання. Документом, що підтверджує місце проживання внутрішньо переміщеної особи, є довідка про взяття на облік особи, як ВПО. Якщо ВПО потребує спеціалізованої медичної допомоги (онкологічної, кардіологічної, терапевтичної, психологічної, педіатричної тощо), то така особа може звернутися до територіального закладу охорони здоров’я у місті свого перебування та отримати направлення до іншого медичного закладу відповідного профілю.

Під час дії воєнного стану внутрішньо переміщені особи можуть отримувати медичну допомогу без укладення декларації із сімейним лікарем! Тобто, було спрощено доступ до первинної медичної допомоги та ВПО повинні обслуговуватися у будь-якій лікарні, навіть без відповідної декларації. Під час воєнного стану ВПО може отримувати медичну допомогу безоплатно за місцем фактичного проживання шляхом звернення до будь-якого закладу охорони здоров’я, який має можливість забезпечити відповідне лікування.

Якщо ж особа – ВПО сама бажає укласти нову декларацію з сімейним лікарем, їй необхідно тільки звернутися до найближчої амбулаторії або центру первинної медичної допомоги (ЦПМСД) та надати такий перелік документів:

  • оригінал паспорту або іншого документа, що посвідчує особу пацієнта та/або його законного представника; 
  • оригінал реєстраційного номера облікової картки платника податків; 
  • у випадку укладання декларації для дитини – свідоцтво про народження дитини.

У випадку, коли особа-ВПО бажає отримати направлення на отримання вузькоспеціалізованої медичної допомоги та не уклала декларацію з сімейним лікарем за місцем фактичного проживання, вона має право отримати таке направлення у сімейного лікаря, який працює в найближчому закладі первинної медичної допомоги, у якого є договір з НСЗУ. Для цього не потрібно укладати нову декларацію! Необхідно лише записатись на прийом, надати свої дані та дані сімейного лікаря, з яким укладена декларація.

Із направленням, згідно гарантії можна звернутися до лікаря в будь-якому регіоні та в будь-якому закладі охорони здоров’я, який уклав договір з НСЗУ на відповідний пакет послуг. Знайти потрібного спеціаліста в новому місці можна, зателефонувавши до контакт-центру НСЗУ за номером 16-77.

Увага! ВПО мають право на безкоштовні ліки при перебуванні у стаціонарі, а також для ВПО в аптеках діє програма  «Доступні ліки». В рамках цієї програми всі препарати за рецептом для людей, які потребують постійного лікування, можна отримати в будь-якій аптеці безкоштовно. Якщо ліки перевищують визначену державою ціну, то їх можна отримати за невелику доплату. Так, ВПО, які потребують амбулаторного лікування серцево-судинних захворювань, цукрового діабету першого/ другого типу, нецукрового діабету, бронхіальної астми, розладів психіки та поведінки, епілепсії, можуть отримати лікарські засоби, що входять до програми, безоплатно або з невеликою доплатою.

Отримати рецепт у паперовому вигляді можна у лікаря, який надає первинну медичну допомогу, незалежно від наявності декларації з ним! ВПО, які живуть із ВІЛ, мають право на безоплатне отримання АРТ за місцем фактичного перебування. Аналогічна гарантія законодавства діє відносно ВПО, які хворіють на ТБ, щодо отримання ними лікування ТБ. Для отримання безкоштовних ліків особа-ВПО має звернутися до відповідного лікаря (терапевта, педіатра або сімейного лікаря) та отримати рецепт, після чого звернутися з ним до аптеки з позначкою про участь у програмі «Доступні ліки».

У випадку, якщо лікар або медичний заклад, порушують право представників ключових спільнот-ВПО на отримання медичного обслуговування та відмовляються надати медичну допомогу, необхідно звернутися зі скаргою до керівника відповідного медичного закладу – краще при цьому подати письмову скаргу до головного лікаря (медичного директора) медичного закладу про неправомірні дії такого лікаря або іншого медичного персоналу (це перший крок, якого нерідко може бути достатньо), але якщо порушення не усунуто, або усунуто частково, то особа може також:

  • написати скаргу до місцевого Департаменту охорони здоров’я у відповідному місті або області;
  • звернутися зі скаргою на Гарячу лінію МОЗ за номером 0800 60 20 19 або до НСЗУ (Національної служби здоров’я України) за номером 16-77;
  • зателефонувати зі скаргою на урядову лінію Кабінету міністрів України — 15-45.

Як показує практика реалізації проєкту REAct, зазначені вище заходи стосовно захисту особою-ВПО своїх прав на отримання медичного обслуговування та медичної допомоги можуть бути ефективними для усунення порушень та отримання належної медичної допомоги і лікування. 

Категорії
Історії реагування

Допомога в наданні необхідної медичної допомоги

Надію побили та пограбували поряд з будинком. У жінки відібрали сумку з грошима та документи, серед яких були паспорт, пенсійне посвідчення та посвідчення особи з інвалідністю 2 групи. 

Клієнтка одразу ж звернулась за допомогою до поліції, де в неї прийняли заяву, проте так і не запропонували надати першу медичну допомогу. Стан жінки був тяжким. Під час побиття Надія отримала травму носа та голови. 

Після подання заяви, Надія вирішила самостійно звернутися до травмпункту міської лікарні. Під час прийому у чергового лікаря, жінка повідомила про свій ВІЛ-статус. Після почутого, лікар одразу припинив огляд пацієнтки та зверхньо, у підвищеному тоні, сказав Надії, що вона мала самостійно зупинити кров і лише тоді звертатися до лікарні, адже таким чином вона наражає на небезпеку весь медичний персонал закладу. 

Жінка ще довгий час просиділа у приймальному відділенні травмпункту, проте ніхто з медичних працівників так і не підійшов до неї, щоб допомогти та зупинити кровотечу. Згодом вона вирішила піти з лікарні та повернутися додому.

Вдома Надії стало гірше та вона зателефонувала документаторці REAct з питанням, що ж робити у такій ситуації, адже самостійно пересуватися вона вже не в змозі. Документаторка одразу ж викликала карету швидкої допомоги на адресу клієнтки та допомогла з госпіталізацією. 

Після отримання необхідної медичної допомоги, документаторка надала Надії первинну юридичну консультацію та пояснила, що робити у подібних ситуаціях у майбутньому. Розбиратися у ситуації далі, та притягнути до відповідальності чергового лікаря за ненадання необхідної допомоги, клієнтка відмовилася. 

Категорії
Корисні матеріали Поради психолога

Що робити, коли особистий ресурс на нулі?

Багато людей сприймають стан емоційного вигорання як категорично негативний, помилково докоряючи собі в лінощах чи неорганізованості. Насправді ж стан «нульового ресурсу» просто сигналізує нам про необхідність зробити перерву та перемкнути увагу.

Як швидко повернутися у «форму»? Нижче шукайте декілька корисних порад, які допоможуть повернути ресурсний стан:

  • Щоденні ритуали радості.

Стрес не завжди очевидний. Навіть коли здається, що в житті все спокійно, щоденна рутина та обов’язки забирають багато енергії. Ритуали, які дозволяють відновити особистий ресурс, мають бути так само щоденними. Чашка кави зранку в цілковитій тиші або година, проведена наодинці з улюбленою музикою. Дрібниці, на які постійно не вистачає часу, але саме вони допомагають нам відновити мотивацію та налаштуватися на продуктивний день.

  • Упорядкований простір і догляд за собою.

Коли здається, що в житті все йде не за планом, важливо відновити відчуття контролю. Тому впорядкування робочого місця або власної оселі може стати важливим кроком. Також приділіть увагу догляду за собою.

  • Спорт.

Традиційне джерело дофаміну. Так званого «гормону щастя», який, зокрема, має вагомий вплив на зосередженість і мотивацію. Прості та регулярні фізичні навантаження здатні допомогти вийти зі стану втраченого емоційного ресурсу.

  • Кохання.

Цей метод також є потужним джерелом дофаміну і способом знизити рівень стресу.

  • Small talk.

Коли не вистачає енергії та відчувається важка втома від рутини, маленька розмова ні про що з новою людиною може дати позитивний імпульс, такий необхідний вашій психіці.

  • Мрії.

Так, це складно робити під час війни – планувати майбутнє та своє життя. Але саме цей образ майбутнього часто змушує людей боротись і перемагати навіть у найбільш безвихідних ситуаціях. Повірте в себе та своє майбутнє.

Категорії
Історії реагування

Боротьба з дискримінацією в медичній лабораторії

Марина прийшла до лабораторії за направленням лікаря на здачу аналізів. У реєстратурі жінка пред’явила своє інвалідне посвідчення для отримання знижки під час оплати. На що працівниця реєстратурі в дуже різкій, гучній та грубій формі зажадала, щоб Марина прибрала своє “ВІЛівське” посвідчення подалі. 

У цей день в клініці було багато людей. Як тільки вони почули цю розмову, всі, ніби інстинктивно, відступили від жінки. Після побаченого Марина зі сльозами вибігла геть.

Коли емоції вщухли, жінка звернулась по допомогу до партнерської організації БО “БФ” Позитивні жінки”. Документатор REAct направив клієнтку до соціального працівника, який супроводив її до завідувача лабораторії для вирішення ситуації, що трапилася. Працівник реєстратури спочатку не визнавала свою провину, посилаючись на те, що Марина все неправильно зрозуміла. Проте, після проведення з нею роз’яснювальної бесіди, перед клієнткою вибачилися та провели всі потрібні аналізи з урахування знижки. Після отримання необхідної послуги, психолог Організації надала клієнтці психологічну допомогу та провела ряд консультацій для стабілізації морального стану жінки.  

Категорії
Корисні матеріали Поради юриста

Актуальні питання для представників ключових спільнот-ВПО

Через злочинну агресію росії проти нашої держави значна кількість громадян України вимушено покинула свої міста та домівки, рятуючись від небезпеки. Такі громадяни, згідно законодавства, є внутрішньо переміщеними особами (ВПО). Під час проведення аналізу випадків порушень прав клієнтів проєкту REAct, які знаходилися у цьому стані, виявилося, що клієнти зі спільнот ЛЖВ, ЛЖТБ, ЛВНІ, пацієнти ЗПТ, стикнулися з порушенням своїх прав та виникненням низки проблемних питань. Поперед всього, це були питання забезпечення житлом, медичної та соціальної допомоги, а також доступу до працевлаштування та освіти.

Одна з ключових потреб, з якою, як правило, стикаються внутрішньо переміщені особи, це потреба у забезпеченні житлом. Без забезпечення безпечного помешкання, можливість реалізації прав на доступ до лікування, соціальну допомогу, зайнятість та інші законні потреби, досить звужується на практиці. На жаль, значний чинник негативного впливу на дотримання прав представників ключових спільнот, які вимушені були переїхати до більш безпечних районів, нерідко виявляється дискримінаційне ставлення. Так, клієнти Проєкту часто звертаються стосовно того, що житло їм або не надається взагалі, або ж надається виключно на залишкових підставах.

Почнемо розбір саме з існуючих вимог законодавства щодо забезпечення ВПО житлом, які необхідно знати, щоб бути в змозі відстоювати свої права. 

Головним після Конституції при цьому буде Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, який встановлює рівні для всіх внутрішньо переміщених осіб гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів у т.ч. на:

  • створення належних умов для постійного чи тимчасового проживання; 
  • оплату вартості комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (гуртожитках, оздоровчих таборах, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях тощо) за відповідними тарифами, встановленими на такі послуги та товари для населення;
  • забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом 6 місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для багатодітних сімей, осіб з інвалідністю, осіб похилого віку цей термін може бути додатково продовжено).

Місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень зобов’язані забезпечувати: 

  • взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в порядку, встановленому Законом; 
  • надання інформації внутрішньо переміщеним особам про можливі місця і умови для їх тимчасового проживання/перебування з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних та фізичних осіб, про стан інфраструктури, довкілля у таких місцях; 
  • надання у тимчасове користування внутрішньо переміщеним особам житлового приміщення або соціального житла, придатного для проживання, за умови оплати зазначеними особами відповідно до законодавства вартості житлово-комунальних послуг.

Розберемо такий документ, як «Порядок формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання, обліку та надання такого житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі заходи з формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб» від 29 квітня 2022 р. № 495. 

Згідно нього, внутрішньо переміщеній особі та членам її сім’ї безоплатно надається житлове приміщення з фонду за місцем фактичного проживання/перебування в межах території відповідних уповноважених органів. При цьому, потреба в житлових приміщеннях з фонду визначається в розмірі не менш як 6 кв. метрів на одну особу.

Житлові приміщення з фонду мають надаватися з урахуванням потреби різних соціальних груп з метою забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків. Першочергове право на забезпечення житловим приміщенням з фонду мають багатодітні сім’ї; сім’ї з дітьми; вагітні жінки; особи, які втратили працездатність; особи пенсійного віку з числа тих, житло яких було зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії росії.

ВПО для взяття на облік громадян, які потребують житло для тимчасового проживання, має подати заяву до уповноваженого органу, у межах території якого вони перебувають на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

До такої заяви додаються:

  1. копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.
  2. копія довідки внутрішньо переміщеної особи про взяття на облік в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та копії відповідних довідок членів сім’ї (за наявності);
  3. копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини заявника та всіх членів його сім’ї (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, посвідчення опікуна або піклувальника тощо);
  4. копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (не надається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному територіальному органу ДФС і мають відмітку в паспорті громадянина України);
  5. копії документів, що підтверджують підстави пріоритетності в наданні внутрішньо переміщеним особам житлових приміщень із фонду. Факт знищення або пошкодження житла, яке призвело до неможливості його використання за призначенням, підтверджується особистою заявою заявника та членів його сім’ї.

Особі, яка подала заяву про взяття на облік громадян, які потребують житло для тимчасового проживання, має видаватися уповноваженим органом, що здійснює взяття на облік, опис отриманих документів, в якому зазначається інформація про дату подання та реєстрації заяви, реєстраційний номер заяви та перелік документів, доданих до заяви, за підписом посадової особи, яка їх прийняла. 

Рішення про взяття внутрішньо переміщеної особи на облік громадян, які потребують житло для тимчасового проживання, має прийматися протягом 1 робочого дня після подання заяви.

Категорії
Історії реагування

Відмова виконати забір крові через минуле клієнтки

Надія прийшла до сімейного лікаря за направленням на аналіз крові. В лабораторії було людно, жінка була вимушена вистояти велику чергу. Коли клієнтка зайшла до кабінету забору крові, медична сестра побачила стан вен Надії та почала розпитувати, чому вони у такому поганому стані. Жінка відповіла, що у минулому вона була споживачкою ін’єкційних наркотичних засобів.

Як тільки медична сестра почула це, одразу ж почала нервувати, підвищувати тон та відмовлятися брати кров на аналізи, аргументуючи це тим, що вона не повинна брати кров у “СНІДозних”. Клієнтка в сльозах покинула лабораторію та не змогла здати необхідний аналіз. 

Надія у нервовому стані подзвонила документаторці REAct та розповіла про цю жахливу історію, яка сталась з неї в лабораторії. Документаторка одразу ж записала її на консультацію до психолога для покращення та стабілізації психоемоційного стану. Після цього документаторка супроводила клієнтку до головного лікаря поліклініки, де стався інцидент. Після виявлення всіх обставин справи, Надії зробили необхідний аналіз та принесли вибачення за ситуацію, яка сталася. 

Пізніше, в медичному закладі була проведена нарада з медичним персоналом на тему толерантності під час спілкування з пацієнтами та способів передачі ВІЛ-інфекції. Медичній сестрі, яка образила клієнтку, було оголошено догану. 

Категорії
Історії реагування

Розголошення інформації про орієнтацію

Артем проживав разом із батьком і вони обидва були членами церкви євангелістів. Якась анонімна особа дізналася про сексуальну орієнтацію хлопця і повідомила про це пастора їх спільноти. Як тільки пастор почув це, одразу ж запропонував Артему відректися від свого хлопця та змінити орієнтацію на “нормальну”. В протилежному випадку він погрожував розголосити інформацію про «діяльність хлопця» на всю громаду. 

Артем не погодився з ультиматумом і тому всі дізналися про його вподобання та смаки. Коли батько клієнта почув про це, то вигнав сина з дому, при цьому принижуючи та ображаючи його.

Довідавшись, що клієнт у такому скрутному становищі, документатор проєкту REAct надав Артему психологічну підтримку та запропонував хлопцю залишитись у нього на кілька ночей поки шукав варіанти, куди б можна було його поселити. Трохи пізніше, він знайшов контакти ЛГБТ-шелтера, які прийняли хлопця та дозволили залишитися допоки він не знайде окреме житло. 

Категорії
Новини

М/М’ята – Життя триває!

Проблема домашнього насильства не нова. Однак багато осіб не вбачають у цьому проблеми під призмою соціальних стереотипів. Та й найчастіше кривдником є близька людина, яку «шкода» та яка в черговий раз “обіцяє змінитись”. Чим більше постраждала/-ий мовчить, тим більше насильник переконується у своїй безкарності. 

Насильство — це не лише коли людину б’ють чи ґвалтують. Це і позбавлення житла, їжі, заборона працювати, образи, шантаж, небажані дотики до тіла. 

Насильство не є нормою і не може толеруватися за жодних умов.

Знайомтесь, – М’ята, клієнтка проєкту REAct. М’ята – це і нікнейм нашої героїні, і прикметник, бо насильницькі дії від рідної матері – це не лише слова, а реальність дитини останніх трьох років.

В перший день навчання у виші М’ята повідомила, що їй немає де мешкати. Поневіряється по знайомим і друзям вона вже тривалий час. В 14 вже працювала в колекторській компанії, поки її не накрила поліція. Паралельно – займалась художнім татуюванням. Так і виживала, бо від матері не отримувала ні копійки. Навпаки, жінка видурювала в неї останні гривні, щоб придбати… нових ляльок, яких жадібно колекціонує, маючи та не виховуючи при цьому своїх двох живих. 

Районна ювенальна превенція і служба у справах дітей повинні були втрутитись, захистити права дівчинки, вплинути на матір, позбавити її батьківських прав врешті-решт. Якби не одне але: вже під час першого повідомлення про випадок домашнього насильства адміністрація закладу говорила одне й теж: «Це незвичайна, проблемна дівчинка», натякаючи на трансгендерність М’яти та на те, що вона «чомусь» постійно ріже собі руки та перебуває на обліку з цього приводу. 

Війна вносить свої неприємні корективи в роботу служб: на чисельні офіційні листи їм можна безкарно не відповідати, звернення громадян ігнорувати й не фіксувати. Там, де раніше вівся особистий прийом, наразі він відсутній. Телефонні номери не працюють. Звернутись через сайти неможливо, бо знову ж таки через воєнний стан функція зворотного зв’язку зникла, як і перелік посадовців, на чиє ім’я писати звернення. Центри соціально-психологічної реабілітації для неповнолітніх, які б також мали б допомагати, евакуйовані за кордон. 

Пів року листувань не дали жодного позитивного результату. Навпаки, М’яту завдяки старанням її матері ювенальна превенція поставила на облік як дитину-втікача. Та й правда завжди на боці матері «проблемної дитини».

З таким непростим кейсом, соціальний педагог дівчинки звернулася до РЕАктора. Фахівчиня просила допомогти перевести М’яту на повне державне забезпечення та допомогти подати позовну заяву для позбавлення її матері батьківських прав. 

З юридичної практики такі справи – найскладніші. Тим паче, що служба у справах дітей навідріз відмовлялась подавати судовий позов, пропонуючи це зробити навчальному закладу або неповнолітній. 

Під час ініційованої РЕАктором у райвиконкомі зустрічі всіх сторін, ССД викликала конфліктолога, яка намагалась “примирити” мати й доньку. 

Вирішальні дві крапки над «ї» в цій зустрічі поставили слова матері: «О чём вы мне все говорите?! Я сдам М. в бордель, пусть мне деньги на куклы зарабатывает!» та випадково присутня на засіданні представниця-медіаторка БППД, яка наполягла на внесенні цих слів в протокол… 

І тут нарешті ССД «почула», що потрібно терміново діяти, оскільки дитина дійсно знаходиться в складних життєвих обставинах. Однак представляти інтереси дитини крім матері нікому, а державний піклувальник за 6 місяців так і не призначений.

Далі було назначено конкретний терміновий план дій: стаціонар лікарні, акт на покинуту дитину, а 01.03.2023 року засідання райвиконкому і довгоочікуване рішення про призначення державного піклувальника в особі навчального закладу і переведення М. на повне державне забезпечення.

Це означає, що з березня М’ята вже може сміливо мешкати в гуртожитку закладу, без страху, що мати забере її з нього і буде знущатись, як і раніше. Дівчина буде отримувати соціальну стипендію й компенсацію на харчування, гарантовані державою.

А це значить, що буде законна їжа, яку вона раніше неправдами отримувала завдяки небайдужим, гроші на найнеобхідніше. І… адвокат від безоплатної вторинної правової допомоги! 

Завдяки втручанню проєкту REAct відбулися реальні зміни: була подана позовна заява, наприкінці квітня М’ята отримала перші соціальні виплати, на 08.06.23р. призначене перше судове засідання. Всі служби погодились допомагати й співпрацювати. 

Життя триває! 

Кажуть, що перемоги лікують біль. Напевно, це так. У квітні регіональний координатор проєкту REAct Микола Красуля запропонував М’яті взяти участь в конкурсі соціальної реклами «Ми – вільні, рівні, сильні!»

Спільними зусиллями був розроблений сценарій та відзнята короткометражка. 28 квітня відбувся другий очний тур конкурсу проєкту «Нульова толерантність до насильства». 

До цієї знакової, зворушливої й очікуваної для нас події 17 (!) експертами були відібрані по 10 найкращих робіт в кожній номінації, які за оцінками професійного журі в І турі набрали найбільшу кількість балів. 

Перед нашою головною героїнею фільму стояла нелегка задача: презентувати творчу роботу, розкривши її мету й ідею, та подолати своє хвилювання. І перше, і друге нашій розумничці вдалось на “відмінно”! 

1 місце в номінації “Соціальний ролик” та загальноконкурсний Приз глядацьких симпатій – наші!!! “М/м’ята” ПЕРЕМОГЛА❕ 

М’ятко, пишаємось тобою! Зростай й надалі сильною й сміливою! Мрій та прагни до здійснення мрій! 

А проєкт REAct продовжує працювати, в черговий раз доводячи істину: зупинити насильство зможемо тільки разом, формуючи нульову толерантність суспільства до нього.

Категорії
Історії реагування

Пошук притулку під час війни

У зв’язку з початком повномасштабного вторгнення, Костянтин був вимушений покинути власну домівку та шукати місце безпечного перебування. Проте, зважаючи на досить тривалий період ризикованої поведінки, клієнт мав проблеми з судинами та шкірними покривами. Через це велика кількість прихистків відмовляли йому у розміщенні, посилаючись на неналежний вигляд та стигматизуючи через приналежність до категорії уразливих груп. Відтак, Костянтину було вкрай важко знайти собі місце для тимчасового перебування. 

Чоловік вирішив звернутися по допомогу до документатора REAct. Одразу після звернення, фахівці партнерського НУО забезпечили супровід клієнта до прихистку, який було створено на базі Організації ще в перші місяці повномасштабного вторгнення. Враховуючи те, що працівники притулку також мали досвід участі в різного роду соціальних проєктах, клієнт мав можливість отримати не тільки проживання і безкоштовне триразове харчування, а й належну психоемоційну підтримку, консультацію з приводу виникаючих питань (медичного характеру, оформлення різного роду допомог ВПО), інформацію щодо інших проєктів, можливій участі в них, а також вузькоспеціалізовану допомогу психолога і юриста. 

Окрім цього, Костянтин отримав необхідних базовий набір гігієни, який надається усім новоприбулим мешканцям з метою забезпечення їх комфортного перебування та можливості зосередження на відновленні свого місця в суспільстві чи вирішенні питань, пов’язаних зі здоров’ям.

В результаті сприяння фахівців партнерської організації та документатора RЕАct, клієнт не залишився просто неба без будь-яких засобів для існування та отримав всі необхідні додаткові допомоги.

Категорії
Історії реагування

Відмова у наданні медичних послуг

Вікторія, наркозалежна жінка з ВІЛ-статусом, звернулась до місцевого СНІД-центру із запитом порадити лікаря-гінеколога, який зміг би її оглянути та надати консультацію стосовно періодичних болів. Пройшовши довготривалу процедуру отримання направлення через сімейного лікаря, жінка нарешті потрапила на прийом до гінекологині. Проте як тільки лікарка почула про статус жінки, навідріз відмовилась її оглядати та продовжувати консультацію. Окрім цього, лікарка почала словесно ображати Вікторію, наполягала на ізоляції «таких пацієнтів» та виставила пацієнтку за двері кабінету зі словами: «Йдіть у свої спеціальні заклади». Вікторія була шокована таким ставленням. У пригніченому стані вона звернулася до документаторки REAct.

Після почутого, документаторка одразу ж надала Вікторії консультацію щодо захисту своїх прав та запропонувала написати скаргу на головного лікаря закладу, де було відмовлено в наданні медичних послуг. Жінка погодилась та в супроводі соціального працівника подала скаргу до відповідного медичного закладу. Реакція головного лікаря була миттєвою: лікарці висунули догану та провели виправну бесіду, щоб попередити подібні випадки у майбутньому. Після цього лікарка вибачилась перед потерпілою, а заклад надав необхідні медичні послуги за допомогою іншого спеціаліста. На сьогодні Вікторія повністю здорова та знає, як захистити свої права у подібних ситуаціях. 

Категорії
Історії реагування

Розголошення таємниці діагнозу

Наталя, клієнтка проєкту REAct, звернулася до документаторки з приводу дискримінації її дитини у дитячому садочку. Молодший син жінки нещодавно пішов у садочок за графіком тиждень через тиждень. В цьому садочку нянею працює сусідка Наталії, з якою вони раніше товаришували та яка знала про ВІЛ-позитивний статус жінки. Коли ця сусідка-няня побачила дитину Наталії в групі, одразу ж почала розповідати іншим співробітникам садочка, що мати дитини хвора на СНІД та скоро помре, й дитина, скоріше за все, теж. 

Сина Наталії почали відокремлювати від інших дітей, а згодом завідувач садочка попросила жінку принести довідку про те, що дитина не має інфекційних захворювань. Коли Наталя вирішила уточнити щодо довідки, яка необхідна, завідуюча відповіла: «Ви ж знаєте, які інфекції у вас, ось на ці інфекції повинні принести довідку». Жінка одразу ж зрозуміла про що каже завідуюча й спитала напряму чи має вона на увазі ВІЛ. Завідуюча відповіла, що «і на ВІЛ в тому числі». Пізніше Наталя дізналася про розголошення свого ВІЛ-статусу нянею садочка від інших батьків.

Після звернення, в ситуацію одразу ж втрутилася РЕАкторка партнерської організації. Наталі надали психологічну допомогу та консультацію з правових питань, запропонували провести бесіду з завідуючою садочка щодо розпускання чуток про діагнози батьків та дітей. Також РЕАкторка попередила адміністрацію садочка, що їх дії порушують право на таємницю діагнозів, за що слідує кримінальна відповідальність, якщо це питання не буде вирішено в межах закладу.

Наталі надали допомогу у складанні офіційної заяви щодо підстави вимагання довідки про наявність інфекцій та консультацію щодо механізмів її подання. Завідувачка попросила вибачення у клієнтки та обіцяла сприяти припиненню таких розмов. Щодо офіційної відповіді, яка надійшла від керівництва дошкільного закладу, кривдниці було винесено догано з попередженням про кримінальну відповідальність за розголошення конфіденційної інформації.

Категорії
Історії реагування

Відмова в наданні роботи через ЛГБТ-символіку

Юрій – молодий чоловік, який тільки-но закінчив професійно-технічне училище та вийшов на ринок праці, щоб збудувати собі кар’єру по спеціальності. Ставши на облік в центрі зайнятості, він почав моніторити списки підходящих робіт. Через деякий час, хлопець знайшов те, що повністю відповідало його запиту, та взяв у кар’єрного радника направлення на цю роботу. 

Однак, коли він звернувся до роботодавця, то вже під час першої співбесіди він зіштовхнувся з гомофобними висловами у свій бік. Менеджер відділу, який проводив співбесіду з хлопцем, помітив на рюкзаку Юрія ЛГБТ-символіку, та після привітання одразу ж запитав хлопця: «Слухай, бачу в тебе такі цікаві значки на речах, ану розкажи мені про їх значення!». Хлопець відповів. Далі пролунало питання стосовно орієнтації Юрія. Він відповів правду, адже менеджер наполягав та тиснув на нього. Після цієї відповіді пролунала фраза: «О, нам ще на руднику педиків не вистачало». Надалі розмова не склалась, менеджер продовжував дозволяти собі стигматизаційні висловлювання в бік Юрія та задавав некоректні питання по типу «а хто кого?».

Результатом співбесіди було повне розчарування Юрія від відвідування підприємства та від прихованих погроз з приводу сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності хлопця. 

Юрій був змушений відмовитись від посади, про що було зазначено у направленні. Оскільки це вже була друга відмова зі сторони хлопця, його зняли з обліку в центрі зайнятості.

В розпачі, він звернувся до Реактора за юридичною допомогою та переадресацією до френдлі-психолога. Реактор надав первинну юридичну консультацію стосовно дій кар’єрного радника центру зайнятості, допоміг зв’язатись з дружнім психологом. Також Реактор здійснив разом з Юрієм спільний візит до заступника керівника підприємства, де проходила співбесіда. В ході бесіди стало відомо, що даний фахівець не знав про результати першої співбесіди та дискримінаційні дії його підлеглого. Він, побачивши ініціативність хлопця, запросив його на іншу співбесіду з ним, яку Юрій успішно пройшов. Підприємство було зацікавлене саме у фахівці того профілю, який мав Юрій. До того ж, хлопець мав статус ВПО, тож підприємству було зацікавлене в його працевлаштуванні, оскільки воно отримуватиме від держави певну компенсацію. 

Наразі, Юрій має роботу своєї мрії та, у разі необхідності, продовжує отримувати допомогу від проєкту REAct.

Категорії
Корисні матеріали Поради психолога

Як подбати про себе, якщо ви втратили близьку людину?

Війна принесла українцям чимало горя і болю. Багато хто з нас втратив близьких, рідних людей. До цього неможливо підготуватися, це важко сприймати, а ще важче –  пережити. Але навіть за таких обставин необхідно не забувати дбати про себе. Це важливо, бо це допоможе вам легше впоратися з болем втрати і поступово повернутися до життя.

  1. Не нехтуйте своїм фізичним здоров’ям. За необхідності обов’язково зверніться до лікаря. Якщо до втрати близької людини ви займалися спортом – спробуйте поступово відновлювати фізичні вправи.
  2. Піклуйтеся про харчування. Їжа – це енергія. Не нехтуючи харчуванням, ви зможете відновити в собі сили і енергію продовжувати жити.
  3. Говоріть про померлого. Це нормально говорити про людину, яку ви втратили. Згадуйте. Говоріть про втрату із тими кожним, хто може вас слухати.
  4. Якщо ви відчуваєте, що вам потрібно усамітнитися, зробіть це. Плачте. Жалійте себе. Співчувайте собі. Горюйте.
  5. Говоріть вголос “… помер (або померла)”. Не кажіть “пішов”, скажіть “помер”. Навіть якщо язик не повертається, вимовляйте. Ви маєте почути себе.
  6. Усі емоції при втраті близьких є нормальними. Не бійтеся своїх емоцій. Не лякайтеся сильних емоцій чи істерик – це нормальні реакції, і вони вам не зашкодять.
  7. Дотримуйтеся свого режиму. Виходьте на вулицю, дихайте. Не варто заспокоювати себе пігулками чи алкоголем.
  8. Дозвольте друзям/знайомим підтримати вас. Багато хто не знає, що сказати, але це не має значення. Важлива їхня присутність.
  9. Якщо ви вірянин/вірянка, ви можете помітити, що вам складно молитися. Це нормально. Ви можете сердитися на Бога – це теж нормально. Віра все одно може вам допомогти.
  10. Дозволяйте собі злі емоції. Не забороняйте собі сердитися, не блокуйте лють.
  11. Дозволяйте собі задавати заборонені запитання “чому?”. Це природньо, навіть якщо ви знаєте відповідь.
  12. У кожного свій процес горювання. Він індивідуальний. Ви можете горювати стільки – скільки необхідно. Лише, коли вам важко, ви не витримуєте – просіть про допомогу. Зверніться до фахівців.
Категорії
Історії реагування

Насильство в сім’ї через ВІЛ-статус дружини

Ліза дізналась про свій ВІЛ-позитивний статус під час постановки на облік у жіночій консультації. Після розкриття свого статусу чоловіку, він накинувся на неї з кулаками, відібрав АРВ препарати, та почав ображати жінку словесно.

Оскільки Ліза вже познайомилася з документаторкою REAct під час отримання консультації щодо прийому антиретровірусних препаратів для зниження ризику інфікування ВІЛ, жінка звернулася до документаторки повторно, але вже стосовно ситуації, що сталася між нею та чоловіком. Після звернення, документаторка зателефонувала чоловіку клієнтки та запропонувала зустрітися в обласному центрі громадського здоров’я. Зрештою він погодився.

Документаторка REAct спільно з психологинею медичного закладу надали повну консультацію щодо захворювання та запропонували пройти обстеження. Швидкий тест показав позитивний результат у чоловіка. Фахівчині пояснили, наскільки важливо приймати лікування та підтримувати одне одного. Через три дні документаторці зателефонувала клієнтка з великою подякою. Після консультації та обстеження, чоловік повністю змінив відношення до неї.

Категорії
Корисні матеріали Поради юриста

Питання мобілізації осіб у військовий час (частина 3)

В попередніх публікаціях розглядалися питання, які виникали у деяких клієнтів проєкту REAct щодо нових ситуацій порушень прав, зважаючи на обставини військового стану, та не існували у мирний час.

Виникали випадки порушень, пов’язаних з різними стадіями процесу мобілізації, починаючи від незаконних затримань клієнтів військовими, примусу до отримання повісток, які вручалися неналежним чином, до спроб ігнорування об’єктивного стану здоров’я представників спільнот. Як вже зазначалося, не всі представники ключових спільнот можуть за станом свого здоров’я брати участь у бойових діях через те, що є випадки, коли стан здоров’я робить особу непридатною до значного навантаження, в т.ч. при проходженні військової служби, при цьому є особи, які непридатні до військової служби взагалі, а є інші, які непридатні до неї у мирний час, але обмежено придатні у воєнний час. 

У минулій публікації розглядалася інформація про типові стани здоров’я, актуальні для таких представників ключових спільнот, як ЛЖВ, ЛЖТБ, ЛВНІ, пацієнти ЗПТ, які мають потребу в регулярному отриманні лікування; розбиралося, як вони впливають на визнання стану придатності особи до мобілізації, згідно встановлених нормативно-правових умов. 

Сьогодні ми розберемо, що ж треба знати, та як діяти, задля забезпечення дотримання прав особи, яка відноситься до ключових спільнот та проходить ВЛК. 

Слід одразу зазначити, що існує значна кількість представників спільнот, які висловлювали добровільне бажання захищати державу у лавах Збройних сил, незалежно від стану свого здоров’я, беручи особисту участь в бойових діях. Особливо це стосувалося людей, які живуть з ВІЛ. Частина з них, після тривалого перебування у тяжких умовах на лінії зіткнення, нажаль потрапляла до військових госпіталів, через значне погіршення свого здоров’я, де їх було комісовано через стан здоров’я. Інша частина представників спільнот, розуміючи свій стан та потребу у регулярному лікуванні, сподівалася на те, що стан їхнього здоров’я буде взято до уваги ВЛК під час проведення мобілізаційних заходів.   

Але, нажаль, ситуації виникають різні, наприклад, коли представники місцевих ВЛК, особливо такі, що мають звужене та консервативне бачення справжніх потреб осіб, що проходять комісію, на доступ до лікування. Так, наприклад, коли хворій на наркотичну залежність людині, яка має відповідні психічні розлади, говорять, що у війську її швидко вилікують від «цієї дурості», або транс*людині, яка є транс*жінкою, що вона обмежено придатна до військової служби у військовий час, а її стан – це частковий психічний розлад. Або взагалі, відмовляються приймати підтверджувальні документи на розгляд, називаючи їх якимось неважливим паперовим мотлохом.  

Що ж треба робити представникам спільнот, щоб забезпечити свої права та інтереси під час проходження ВЛК? Треба своєчасно, ще перед проходженням ВЛК, звернутися до медичних закладів, або лікарів, згідно відповідного типу хвороби, та отримати актуальні довідки, що підтверджують стан здоров’я, із зазначенням встановлених діагнозів та медичних висновків. Обов’язково слід також зробити їх копії для себе. 

Перед тим, як прийти до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, (ТЦК та СП) на базі якого особа буде проходити ВЛК, бажано підготувати заяву на ім’я начальника відповідного центру комплектування, в якій зазначити, що така-то особа має такі хвороби (описати та перерахувати кожну з вказанням встановленого діагнозу та відповідного підтверджуючого документу (висновку, довідки), які подаються до розгляду на ВЛК). Це слід зробити як для підтвердження стану здоров’я особи, так й самого факту подання особою таких підтверджуючих документів до ВЛК в день звернення, щоб виключити виникнення можливих суперечливих питань в подальшому. Пишеться короткий текст заяви, а нижче нього треба навести перелік підтверджуючих документів, які надаються особою, назву кожного з яких описати окремо, як відповідний додаток до заяви. Саму заяву підготувати у 2 екземплярах (один подається, а ще один залишається у особи з відповідною відміткою ТЦК та СП про прийняття).

Якщо попри очікування особи лікарі ВЛК подані нею медичні документи ігнорують, можна заявити про незгоду з діями та висновком місцевої ВЛК, вимагати надання направлення для проходження ВЛК вищого рівня (обласного) – т.з. перекомісію. Якщо в цьому відмовляють – особа може написати скаргу самостійно у ВЛК вищого рівня впродовж 10 діб.  За наслідками розгляду такої заяви ВЛК вищого рівня має прийняти рішення або про перегляд висновку попередньої ВЛК, або про остаточне прийняття висновку місцевої ВЛК, яку проходила особа, що мобілізується. У будь-якому разі особа має право на оскарження висновку ВЛК, через звернення до суду. На даний час вже існують випадки успішного оскарження особою порушень свого права на здоров’я під час проходження ВЛК, з визнанням особливих потреб особи у лікуванні та відміни висновку ВЛК, який оскаржувався.

Категорії
Історії реагування

Відмова у зміні схеми АРТ

Оксана – внутрішньо переміщена особа, яка після переїзду стала на облік в місцевому кабінеті довіри, де їй безпідставно змінили схему АРТ. Кожного разу після прийому ліків, жінці ставало зле. Вона неодноразово повідомляла про це лікарці, на що та відповідала, що всім «приїжджим» постійно все не так і вона не хоче витрачати свій час на подібних пацієнтів, оскільки це проста адаптація організму до ліків. 

Після чергового прийому ліків та погіршення самопочуття, Оксана почала замислюватися про повну відмову від прийому терапії та зателефонувала документатору REAct, щоб повідомити про свій психологічний та фізичний стан. Клієнтка пояснила, що симптоми погіршення стану здоров’я продовжуються вже близько п’яти місяців, а будь-які скарги лікуюча лікарка ігнорує. Документатор спробував зв’язатися з лікаркою особисто, проте вона навідріз відмовилася з ним розмовляти. 

Після цього, документатор запропонував Оксані перевестися до обласного центру громадського здоров’я, де домовився про надання консультації щодо побічних дій АРТ. В той же день клієнтку перевели до обласного Центру та змінили схему АРТ. Наразі стан Оксани стабілізувався. 

Категорії
Корисні матеріали Публікації

Війни виграє бойовий дух

Гібридна війна, яку активно розв’язала росія навесні 2014 році, триває. Для багатьох з нас, коли ми вперше почули цей термін, було незрозуміло: гібрид – це добре чи погано? Бо з садово-польового досвіду все гібридне, що засаджувалось в плодючу українську землю, приймалось і давало ще більші сходи та врожай, ніж дички. 

Під час війни ця метафора прижилась і дає непогані врожаї. Але ці плоди для українців отруйні, бо руйнують етнічну єдність, а для ворогів такі м’які нефізичні підривні операції вже тривалий час пре- валюють над жорсткою силою на справжньому полі бою, де рашистам дають відсіч наші котики з ЗСУ. 

Інформаційна війна проти українців з допоміжного засобу ведення бойових дій вже давно перейшла у самостійну операцію. І протистояння ворогу в інформаційній сфері, який б’є на ураження української свідомості, – наше спільне завдання. Така ж місія, як і протистояння нелюдам в інших чотирьох сферах: на суходолі, воді, повітрі та в космосі. 

Завдання інформаційного протиборства ворога дуже просте: захопити та утримувати інформаційну перевагу над противником. Для цього ретельно плануються акції інформаційного впливу, спеціальні інформаційні операції та ціла інформаційна війна. 

Що таке невіртуальний та як він працює? 

Відповіді на ці питання та короткі поради, як боротися з ІПсО, читайте у статті практичного психолога-методиста та координатора проєкту REAct в Криворізькому регіоні. 

Категорії
Корисні матеріали Поради психолога

Як спілкуватися з токсичними людьми?

Протягом життя кожен з нас зіштовхується з абсолютно різними людьми. Хтось із них викликає в нас симпатію, хтось – ні.  Постійне спілкування з токсичними людьми може:

  • негативно вплинути на ваш емоційний стан;
  • зруйнувати віру в себе, ваші переконання, цілі;
  • викликати почуття спустошення й неспроможності ні на що;
  • сприяти виникненню конфліктів між вами та вашим оточенням. 

Здається, що ідеальний варіант у такому разі – повністю припинити всіляку взаємодію з цією людиною. І це насправді так, але далеко не завжди є змога так вчинити, адже нерідко токсичними можуть бути ваші колеги, начальник, одногрупник, або родич.

Наступні рекомендації можуть полегшити вам життя, якщо з тих чи інших причин ви не маєте змоги уникнути токсичного спілкування:

  • Не чекайте від такої людини змін.

Набагато простіше будувати діалог, коли ви чітко розумієте, що токсичний співрозмовник навряд чи колись стане поводитися інакше. 

  • Окреслюйте чіткі кордони, адже улюблене заняття токсичної людини – тиснути своїми емоціями й порушувати особистий простір інших. Відкиньте ввічливість і позначте межі допустимого.
  • Беріть контроль над розмовою на себе.

Токсичні люди вправні маніпулятори, тому розуміючи це слідкуйте за напрямом бесіди, щоб не потрапити в “пастку”. Це не так складно, як здається. Наприклад, можна спритно змінити тему розмови, щоб охолодити співрозмовника.

  • Не давайте чіткі відповіді на незручні запитання.
  • Будьте стримані.

Токсичні люди обожнюють захоплювати інших у “воронку негативних емоцій”. Якщо ви потрапите в неї, то станете жертвою провокацій і будете відповідати негативом на негатив. А отже – втратите рівновагу.

  • Будьте прямолінійні.

Чітке формулювання своєї позиції дуже часто лякає токсичних людей. Відкрито кажіть, що вас не влаштовує.

  • Фільтруйте інформацію про себе.

Токсичні люди часто “надмірно відверті”. Це один із прийомів втертися в довіру. І цілком нормально, що у вас виникне бажання бути відвертими у відповідь.

Пам’ятайте, що надана вами особиста інформація потім може бути використана проти вас.

  • Скоротіть тривалість спілкування, якщо не маєте змоги повністю відмовитися від нього.
  • Намагайтесь із співчуттям ставитися до токсичних людей, бо вони не народилися такими, але з тих чи інших причин не навчилися задовольняти свої потреби екологічним шляхом.

Розуміючи це, ви допоможете передусім собі не стати жертвою провокацій і дистанціюватися від такої людини з почуттям співчуття, а не злості, ненависті чи роздратування.