Author: Nadiya Semchuk

Стаціонарна медична допомога відноситься до третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, яка надається відповідно до ст.35-3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я». Стаціонарна медична допомога – це та, яку пацієнт отримує у стаціонарних умовах медичного закладу. Це може бути медична допомога без хірургічних втручань, а також хірургічні операції.

Стаціонарна допомога є безоплатною для пацієнта, якщо:

• є направлення від сімейного або лікуючого лікаря;
• пацієнта доставляє до лікарні бригада екстреної медичної допомоги;
• за направленням з іншого клінічного підрозділу або закладу в разі, якщо людина вже лікується у стаціонарі;
• при самозверненні у невідкладному стані.

Далі потрібно обрати будь-який медичний заклад, що уклав договір з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) та отримати послугу.

Що при цьому слід мати на увазі?

З 1 квітня 2021 року якщо пацієнт не потребує оперативних втручань, допомога йому надається в межах пакету «Стаціонарна допомога дорослим і дітям без проведення хірургічних операцій». Більшість госпіталізацій відбувається саме за цим пакетом. Також у межах Програми медичних гарантій пацієнт має право на безоплатні хірургічні операції. Їх проводять заклади, які мають договір з НСЗУ на «Хірургічні операції у стаціонарних умовах».

Які безоплатні послуги включатиме стаціонарна допомога, якщо пацієнт не потребує хірургічних втручань?

Госпіталізація в межах пакету стаціонарної допомоги без хірургічних втручань включає: профілактику, діагностику, лікування (в тому числі медикаментозне), медичну допомогу вагітним з ускладненим перебігом вагітності та медичну реабілітацію в гострому періоді.

В межах пакету пацієнт має право на такі безоплатні послуги:

• первинний огляд;
• необхідні лабораторні дослідження, такі як розгорнутий клінічний та біохімічний аналіз крові; ревматологічні та гострофазові показники, аналіз сечі та інші лабораторні дослідження відповідно до потреб пацієнтів;
• необхідні інструментальні обстеження, такі як ендоскопічні, ультразвукові рентгенологічні дослідження, МРТ та інші, які потребує пацієнт;
• знеболення на всіх етапах діагностики та лікування;
• медикаментозна терапія;
• цілодобовий лікарський та медсестринський догляд;
• ліки з Національного переліку основних лікарських засобів.

Які безоплатні послуги включатиме стаціонарна допомога, якщо пацієнту потрібна хірургічна операція?

До безоплатних медичних послуг за цим пакетом входить увесь перелік з вищезазначеного пакету та додатково:

• проведення хірургічної операції з забезпеченням анестезії;
• післяопераційний моніторинг пацієнта, знеболення та подальша медикаментозна терапія.

Повний обсяг послуг в межах стаціонарного пакету можна подивитись на сайті НСЗУ, обравши специфікацію за вказаними пакетами послуг.

Як дізнатися, які безкоштовні послуги має надавати конкретний медичний заклад?

Це можна зробити на офіційному сайті НСЗУ. Так пацієнт може дізнатися які послуги за Програмою медичних гарантій надає будь-який заклад охорони здоров’я, що підписав договір з НСЗУ – Розділ «Укладені договори про медичне обслуговування населення». У таблиці розташовані законтрактовані заклади. Деталізувати таблицю можна за фільтрами ліворуч, а обравши необхідний заклад, потрібно натиснути кнопку «Група послуг» над таблицею. Це дозволить побачити, за якими саме групами послуг має контракти з НСЗУ потрібний заклад.

Дії пацієнта, якщо за отримання амбулаторної медичної допомоги в нього вимагають сплатити гроші або відмовили у наданні самої послуги.

• Насамперед, потрібно звернутися до головного лікаря медичного закладу, краще із письмовою заявою (скаргою), в якої вимагати усунення порушення права на отримання безоплатних медичних послуг за вказаним пакетом та посилаючись на наявність державного фінансування, отриманого медичним закладом за їх надання, яку зобов’язані зареєструвати, надавши вхідний реєстраційний номер.
• Якщо це не дало належного результату – потрібно звернутися до місцевого або обласного управління охорони здоров’я із письмовою заявою (скаргою) вже також на дії головного лікаря медичного закладу щодо відсутності реагування, в якій вимагати усунення порушення прав особи на отримання медичних послуг та допомоги, яку зобов’язані звичайно зареєструвати та відреагувати. Як правило на практиці цього достатньо для усунення порушення.
• Якщо клієнт залишився незадоволеним, він має можливість звернутися зі скаргою до Національної служби здоров’я України (НСЗУ) подавши скаргу через електронну форму на сайті НСЗУ.
• Якщо виникають запитання стосовно оформлення звернення зі скаргою, можна подзвоніть у контакт-центр НСЗУ за безоплатним номером 16-77.
• Клієнт має право звернутися зі скаргою до суду.

Первинна медична допомога надається відповідно до ст. 35-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я». Кожний пацієнт, що уклав декларацію про вибір сімейного лікаря, терапевта чи педіатра, має право на безоплатний гарантований державою перелік медичних послуг на первинній ланці. Така допомога оплачується лікарю на підставі договору з Національною службою здоров’я України (НСЗУ).

Що при цьому слід мати на увазі?

З 1 квітня 2021 року первинна допомога надається в межах пакету «Первинна медична допомога». У пакет безоплатних медичних послуг первинної ланки входить низка профілактичних обстежень, первинних лікувальних заходів тощо. Так, у сімейного лікаря можна безоплатно:

• пройти діагностику та отримати лікування найбільш поширених інфекційних та неінфекційних захворювань, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних станів;
• пройти динамічне спостереження за пацієнтами із хронічними захворюваннями відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я;
• пройти профілактичний огляд та отримати медичну довідку;
• отримати електронне направлення на призначені лікарем обстеження, або на консультацію до вузькопрофільних спеціалістів;
• отримати поради щодо свого здоров’я, харчування, способу життя;
• пройти вакцинацію за календарем щеплень;
• отримати електронний рецепт на «Доступні ліки».

З огляду на скарги, спосіб життя, історію хвороби лікар має визначати, який обсяг обстежень потребує кожен пацієнт.

Кожен пацієнт, що уклав декларацію про вибір сімейного лікаря, терапевта чи педіатра, має право на безоплатний гарантований державою перелік медичних послуг на первинній ланці, який включає такі аналізи:

– загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою;

– загальний аналіз сечі;

– загальний холестерин;

– глюкоза крові.

Також безоплатно пацієнт може отримати на первинній ланці швидкі тести на:

– вагітність;

– тропонін;

– ВІЛ;

– вірусні гепатити;

– визначення антигену SARS-CoV-2.

Тобто, на первинній ланці пацієнт може отримати аналізи, які передбачені в межах пакету первинної допомоги. Якщо потрібні інші аналізи, лікар має направити на спеціалізовану ланку і пацієнт отримає їх безоплатно у закладах, які мають договір з НСЗУ на амбулаторну допомогу.

Повний обсяг послуг в межах цього пакету можна подивитись на сайті НСЗУ обравши специфікацію за вказаним пакетом послуг.

Дії пацієнта, якщо за отримання первинної медичної допомоги в нього вимагають сплатити гроші або відмовили у самій послузі.

• Насамперед потрібно вимагати усунення порушення права на отримання безоплатних медичних послуг за вказаним пакетом та посилаючись на наявність державного фінансування, отриманого сімейним лікарем за їх надання.
• Якщо, раптом, попри очікування, це не дало належного результату (на практиці це буває не так часто) – потрібно звернутися до місцевого або обласного управління охорони здоров’я: із письмовою заявою (скаргою), в якій вимагати усунення порушення прав особи на отримання медичних послуг та допомоги, яку зобов’язані звичайно зареєструвати та відреагувати. Як правило на практиці цього достатньо для усунення порушення.
• Якщо клієнт залишився незадоволеним, він має можливість звернутися зі скаргою до Національної служби здоров’я України (НСЗУ) подавши скаргу через електронну форму на сайті НСЗУ

• Якщо виникають запитання стосовно оформлення звернення зі скаргою, можна подзвонити у контакт-центр НСЗУ за безоплатним номером 16-77.
• Якщо клієнт залишився незадоволеним, він має можливість звернутися зі скаргою до суду.

Проєкт «REAct» починає розміщення низки публікацій з роз’ясненням того, які саме безоплатні послуги та за якими напрямками гарантує пацієнту держава, а також які підстави їх отримання та як можна переконатися, що медичний заклад, до якого звернувся пацієнт, отримує відповідне фінансування та має їх надавати, як діяти пацієнтові, якщо порушено його права на отримання медичної допомоги.

Українське законодавство гарантує право на безоплатну медичну допомогу у державних та комунальних медичних закладах (ст. 49 Конституції України) про що багатьом відомо. Однак на практиці існують розповсюджені випадки, коли особи, які звертаються по медичну допомогу, стикаються з відмовою медичних працівників таких закладів у наданні медичних послуг та допомоги, що призводить як до порушень прав особи, яка звернулася за медичними послугами, так й до виникнення непорозумінь та конфліктів.

Що при цьому слід мати на увазі?

Насамперед потрібно знати, що в Україні з 1 квітня 2020 року працює Програма медичних гарантій, затверджена урядом. Вона гарантує пацієнтам певний перелік безоплатних медичних послуг. На нову систему фінансування перейшли медичні заклади, які надають медичні послуги та допомогу. Так, значна більшість міських, районних та обласних поліклінік та лікарень підписали договір з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) про отримання фінансування на надання медичних послуг. Завдяки Програмі медичних гарантій пацієнти отримали чіткий, гарантований Законом, перелік безоплатних для них медичних послуг (гарантований пакет, або англійською – benefit package, згідно з міжнародною медичною практикою). Причина цього реформування теперішньої системи безоплатної медичної допомоги – дефіцит бюджету та так звана раціоналізація в системі охорони здоров’я. Одним з принципів розробки програми медичних гарантій є пріоритизація. Міністерство охорони здоров’я затвердило Наказ про пріоритетні напрями розвитку сфери охорони здоров’я на 2020-2022 роки. Ці напрями були враховані в Програмі медичних гарантій, в межах якої введено ряд окремих пакетів медичних послуг (медичної допомоги), гарантованих державою, обслуговування пацієнтів в рамках яких фінансується державним бюджетом.

Нагадуємо, що до медичної допомоги в Україні належать: екстрена медична допомога; первинна медична допомога; вторинна (спеціалізована) медична допомога (амбулаторна); третинна (високоспеціалізована) медична допомога (частіше стаціонарна); паліативна допомога. Кожен пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому закладі охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування, а в контексті отримання безоплатних медичних послуг — такі послуги з лікування мають бути надані згідно зі змістом відповідного пакету медичних послуг.

• Насамперед, має сенс звернути увагу відповідної особи – працівника органу у сфері надання соціальних послуг-порушника, що ним незаконно порушуються права людини на отримання соціальної допомоги, які гарантовані чинним законодавством України та вимагати дотримання цих прав.
• Якщо це не дало результатів, потрібно звернутися до керівника органу у сфері надання соціальних послуг, краще із письмовою заявою (скаргою), в якій вимагати усунення порушення права на отримання соціальних послуг та допомоги. Вашу заяву (скаргу) зобов’язані зареєструвати, надавши вхідний реєстраційний номер.
• Якщо, раптом, попри очікування, це також не дало належного результату – потрібно звернутися до міського або, навіть, обласного управління соціального захисту населення із письмовою заявою (скаргою) на дії керівника місцевого закладу щодо відсутності реагування. У заяві (скарзі) вимагати усунення порушення прав людини на отримання соціальних послуг та допомоги, яку зобов’язані зареєструвати та відреагувати. Зазвичай, на практиці, цього достатньо для усунення порушення.
• Якщо клієнт залишився незадоволеним, він має можливість звернутися зі скаргою до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення Мінсоцполітики або до суду. Звернутися до суду особа може незалежно від оскарження дій по відомчої вертикалі.

Українське законодавство гарантує право на охорону здоров’я та медичну допомогу (ст. 49 Конституції України). Однак, на жаль, існують випадки, коли громадяни стикаються з відмовою медичних працівників у наданні медичних послуг та допомоги, у тому числі у госпіталізації.

Що при цьому слід мати на увазі та як діяти в такому разі?

1. Насамперед потрібно знати, що розуміється під поняттям «медична допомога». Відповідно до ст.3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (Основи), медична допомога – діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами.
2. До медичної допомоги належать: екстрена медична допомога; первинна медична допомога; вторинна (спеціалізована) медична допомога (амбулаторна); третинна (високоспеціалізована) медична допомога (стаціонарна); паліативна допомога.
3. Кожен пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому закладі охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування (ст. 38 Основ).
4. Також, у разі необхідності надання особі екстреної медичної допомоги, відповідно до Закону України «Про екстрену медичну допомогу», кожен має право звернутися за отриманням екстреної медичної допомоги до найближчого відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров’я, який може забезпечити надання такої допомоги.

Невідкладним станом людини відповідно до Закону України «Про екстрену медичну допомогу» вважається раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини або оточенню і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин (ст.1 Закону). Відмова у прийнятті пацієнта, який потребує екстреної медичної допомоги, або несвоєчасне надання екстреної медичної допомоги пацієнту, який її потребує, є не допустимим і тягне за собою кримінальну відповідальність за ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний надати таку допомогу, якщо йому відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого (ст. 139 Кримінального кодексу України).

• До речі, щодо поточної (не екстреної) потреби у стаціонарному лікуванні. Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не пов’язує надання медичної допомоги лікувальними закладами чи надання будь-яких інших послуг з реєстрації чи проживання особи. Тобто, якщо особа зареєстрована за однією адресою (наприклад, у райцентрі області / в іншої області), а проживає за іншою (в обласному центрі / іншому місті), це не позбавляє її права звернутись до лікувального закладу за місцем фактичного проживання та вимагати надання кваліфікованої медичної допомоги. Для цього такій особі потрібно звернутись до лікарні із заявою на ім’я головного лікаря, в якій викласти прохання поставити її на облік за місцем фактичного проживання, що мають за законом зробити.

Дії клієнта, якщо порушено його права, на отримання медичної допомоги.

• Насамперед має сенс звернути увагу медичного працівника – порушника, що права особи на отримання медичної допомоги, гарантовані чинним законодавством України (зазначені вище), незаконно порушуються цим медичним працівником та вимагати дотримання прав особи.
• Звернутися до головного лікаря медичного закладу із письмовою заявою (скаргою), в якій вимагати усунення порушення права на отримання медичних послуг та допомоги. Заяву зобов’язані зареєструвати, надавши вхідний реєстраційний номер.
• Якщо, раптом, попри очікування, це також не дало належного результату (на практиці це буває не так часто) – потрібно звернутися до міського або, навіть, обласного управління охорони здоров’я: http://moz.gov.ua/regionalni-upravlinnja із письмовою заявою (скаргою) на дії головного лікаря медичного закладу щодо відсутності реагування, в якій вимагати усунення порушення прав особи на отримання медичних послуг та допомоги, яку зобов’язані зареєструвати та відреагувати. Зазвичай цього достатньо для усунення порушення.
• Якщо клієнт залишився незадоволеним, він має можливість звернутися зі скаргою до Міністерства охорони здоров’я чи до суду.
• Також, у разі наявності наслідків відмови у прийнятті пацієнта, який потребував екстреної медичної допомоги або несвоєчасного надання екстреної медичної допомоги пацієнту, який її потребував, можливо звернутися із заявою до Національної поліції України на підставі ст. 139 Кримінального кодексу України за ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний надати таку допомогу, якщо йому відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого.