Законодавство та методичні матеріали з питань забезпечення прав ключових спільнот

Законодавство

  1. Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» від 12 грудня 1991 року N 1972-XII
    Закон визначає порядок правового регулювання діяльності, спрямованої на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції в Україні, права, обов’язки та заходи соціального захисту ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД людей.

  2. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Державної стратегії у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року» від 27 листопада 2019 р. № 1415-р
    У Стратегії декларується про завдання зменшення рівня захворюваності на ВІЛ-інфекцію та зниження рівня смертності від хвороб, зумовлених СНІДом, у т.ч. шляхом зобов’язання дотримання прав людини та недопущення дискримінації за станом здоров’я, віком, соціальним статусом, сексуальною орієнтацією, ґендерною ідентичністю, родом занять та іншими ознаками і забезпечення рівності, в тому числі ґендерної, та реалізації прав і свобод людини незалежно від цих ознак.

  3. Наказ МОЗ України «Порядок організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД» від 10.07.2013 № 585
    Цей Порядок встановлює основні вимоги до організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД та поширюється на заклади охорони здоров’я (далі – ЗОЗ) незалежно від форми власності та підпорядкування.

  4. Наказ МОЗ України «Про затвердження Порядку надання послуг з догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ» від 12.07.2019 № 1607
    Порядок визначає завдання, конкретизує зміст і встановлює вимоги щодо організації та забезпечення надання послуг з догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ, в Україні.

  5. Наказ МОЗ України «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини» від 16.05.2016 № 449
    Наказ затверджує УНІФІКОВАНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ ПЕРВИННОЇ, ВТОРИННОЇ (СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) ТА ТРЕТИННОЇ (ВИСОКОСПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ «ПРОФІЛАКТИКА ПЕРЕДАЧІ ВІЛ ВІД МАТЕРІ ДО ДИТИНИ», завданням якого є попередження нових випадків ВІЛ-інфекції у дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками, шляхом оптимізації клінічної тактики та ефективних методів ППМД.

  6. Наказ МОЗ/МВС/Мінюсту України «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, територіальних органів внутрішніх справ, установ виконання покарань і слідчих ізоляторів у частині забезпечення наступності диспансерного спостереження за ВІЛ-позитивними особами, здійснення клініко-лабораторного моніторингу за перебігом хвороби та проведення антиретровірусної терапії» від 05.09.2012  № 692/775/1311/5
    Цей Порядок розроблений з метою забезпечення диспансерного спостереження за ВІЛ-позитивними особами, здійснення клініко-лабораторного моніторингу за перебігом хвороби та проведення АРТ серед:
    – осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочину, які утримуються в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ (ІТТ);
    – осіб, щодо яких було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, які утримуються в слідчих ізоляторах, а в окремих випадках – в ІТТ;
    – осіб, підданих адміністративному арешту, які утримуються в ІТТ та спеціальних приймальниках органів внутрішніх справ;
    – осіб, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах.

  7. «Інструкція про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям», затверджена Наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства праці та соціальної політики України від  23.11.2007  № 740/1030/4154/321/614а
    Інструкція регулює питання надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям у різних формах.

  8. Наказ МОЗ України «Про затвердження Порядку надання послуг з профілактики ВІЛ серед представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ» від 12.07.2019 № 1606
    Цей Порядок визначає завдання, конкретизує зміст і встановлює вимоги щодо організації та забезпечення надання послуг з профілактики ВІЛ серед представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ  – чоловіків, які мають сексуальні стосунки з чоловіками (ЧСЧ), осіб, які надають сексуальні послуги за винагороду (СП), людей, які вживають наркотичні засоби ін’єкційним шляхом (ЛВНІ).
  1. Закон України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 5 липня 2001 року № 2586-III

    Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, видів діяльності та господарювання, а також фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню захворювання на туберкульоз, встановлює права, обов’язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері боротьби із захворюванням на туберкульоз.

  2. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018-2021 роки» від 27 грудня 2017 р. № 1011-р

    Міститься аналіз причин виникнення проблеми захворювання на туберкульоз та обґрунтування необхідності її розв’язання соціально-програмним шляхом.

  3. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Державної стратегії у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року» від 27 листопада 2019 р. № 1415-р

    У Стратегії декларується про завдання зменшення рівня захворюваності туберкульозом, у т.ч. шляхом зобов’язання дотримання прав людини та недопущення дискримінації за станом здоров’я, віком, соціальним статусом, сексуальною орієнтацією, ґендерною ідентичністю, родом занять та іншими ознаками і забезпечення рівності, в тому числі ґендерної, та реалізації прав і свобод людини незалежно від цих ознак.

  4. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Державної стратегії розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню» від 27.11.2019 р. № 1414-р

    Метою цієї Стратегії є створення до 2023 року нової моделі профілактики, раннього виявлення туберкульозу та надання медичної допомоги хворим на туберкульоз, що спрямована на задоволення потреб населення у медичних послугах та послугах громадського здоров’я.

  5. Наказ МОЗ України «Про виявлення осіб, хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу» від 15.05.2014  № 327 

         Наказ містить таку інформацію, як:

  1. Наказ МОЗ України «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при ко-інфекції (туберкульоз/ВІЛ-інфекція/СНІД)» від 31.12.2014  № 1039

    Наказ містить Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги “Ко-інфекція (туберкульоз/ВІЛ-інфекція/СНІД)” 

  2. Наказ МОЗ України «Про затвердження стандартів охорони здоров’я при ТБ» від 25.02.2020 № 530

    Документ містить вимоги до порядку діагностики та лікування ТБ, що мають застосовуватися медичними працівниками.
  1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III.

  2. Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року N 60/95-ВР

    Цей Закон визначає правові та організаційні засади державної політики щодо обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, встановлює порядок державного контролю, повноваження органів виконавчої влади, права та обов’язки фізичних і юридичних осіб у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

  3. Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року N 62/95-ВР

    Цей Закон з урахуванням міжнародних зобов’язань визначає систему заходів в Україні, спрямованих проти незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними, а також визначає права і обов’язки юридичних осіб і громадян у зв’язку із застосуванням цього Закону.

  4. Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 07.2015 (в чинної редакції)

    Цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також інші питання щодо Національній поліції України.

  5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про обов’язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення» від 06.11.1997 р. № 1238

    Містить перелік професій та видів діяльності, для яких є обов’язковим первинний і періодичний профілактичний наркологічний огляд, а також порядок проведення обов’язкового профілактичного наркологічного огляду громадян.

  6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я» від 05.2013 р. № 333

    Цей Порядок визначає механізм провадження закладами охорони здоров’я незалежно від їх підпорядкування та форми власності діяльності, пов’язаної з виготовленням, зберіганням, перевезенням, придбанням, реалізацією, ввезенням на територію України, вивезенням з території України, транзитом через територію України, використанням, знищенням наркотичних засобів, психотропних речовин, зареєстрованих як лікарський засіб, а також особливості діяльності лікувально-профілактичних закладів під час провадження зазначеної діяльності.

  7. Наказ МОЗ України «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» від 01.08.2000 №188.

    Наказ затверджує таблиці граничних розмірів речовин, що впливає на кваліфікацію дій з такими речовинами.
  1. Наказ МОЗ України «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів» від 03.2012  № 200

    Цей Порядок визначає організаційні засади проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів. Містить критерії включення до ЗПТ, підставами для призначення ЗПТ, заходи з контролю та ін.
  1. «Методичні рекомендації планування та розрахунку потреби у препаратах замісної підтримувальної терапії для лікування осіб, з психічними та поведінковими розлади внаслідок вживання опіоїдів» (затверджені п.22 Наказу МОЗ України «Про затвердження методичних рекомендацій з планування та розрахунку потреби в лікарських засобах, продуктах спеціального харчування та виробах медичного призначення, що закуповуються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів» від 12.2019  № 2498).

    Містять інформацію про підґрунтя та розрахунок потреби у препаратах замісної підтримувальної терапії для досягнення стану стабілізації пацієнтами програм ЗПТ.
  1. Наказ МОЗ України «Про затвердження стандартів медичної допомоги «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів» від 11.2020  № 2555

    Містить стандарти, якими мають користуватися надавачі медичної допомоги щодо напрямку «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів».
  1. Наказ МОЗ/МВС/Минюсту/Держслужби по контролю за наркотиками України «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторів і виправних центрів щодо забезпечення безперервності лікування препаратами замісної підтримувальної терапії» від 22.10.2012 № 821/937/1549/5/156

    Цей Порядок розроблений з метою забезпечення безперервності лікування препаратами ЗПТ серед:
  1. осіб, які вчинили адміністративне правопорушення і перебувають у кімнатах для затриманих та доставлених до чергових частин органів внутрішніх справ, у випадках, якщо перебування в ОВС перевищує встановлені три години;
  2. осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочину, які утримуються в ізоляторах тимчасового тримання ОВС;
  3. осіб, щодо яких було обрано запобіжний захід у вигляді узяття під варту, які утримуються в слідчих ізоляторах або в ІТТ, згідно з чинним законодавством;
  4. осіб, підданих адміністративному арешту, які утримуються в ІТТ та спеціальних приймальниках ОВС;
  5. осіб, які відбувають покарання у виправних центрах.

 

 

  1. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (укр/рос)

  2. Європейська хартія рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад

  3. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 009.2005 № 2866-IV

    Метою цього Закону є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України.

  4. Наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо оцінювання гендерного впливу галузевих реформ» від 14.04.2020 №257
    Цими Методичними рекомендаціями визначено алгоритм оцінювання ймовірних та/або наявних результатів/наслідків реалізації галузевої реформи на становище різних соціальних груп жінок і чоловіків.

  5. Наказ МОЗ України «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при гендерній дисфорії» від 15.09.2016 № 972 (затверджено «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Ґендерна дисфорія»).

    Гендерна дисфорія означає дискомфорт або дистрес, що обумовлені розбіжністю між статевою ідентичністю індивіда і статтю, встановленою йому при народженні (і пов’язаною з цим гендерною роллю і/або первинними та вторинними статевим ознаками).

    Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги (УКПМД) «Гендерна дисфорія», розроблений з урахуванням сучасних вимог доказової медицини, розглядає особливості проведення діагностики та лікування гендерної дисфорії в Україні з позиції забезпечення наступності видів медичної допомоги.

  6. Наказ МОЗ України «Про встановлення медико­біологічних та соціально­психологічних показань для зміни (корекції) статевої належності та затвердження форми первинної облікової документації й інструкції щодо її заповнення» від 05.10. 2016 року № 1041

    Наказ встановлює, що медико-біологічними показаннями для зміни (корекції) статевої належності є психічний і поведінковий розлад «транссексуалізм», а соціально-психологічними показаннями для зміни (корекції) статевої належності є дискомфорт або дистрес, що обумовлені розбіжністю між статевою ідентичністю індивідуума і статтю, встановленою йому при народженні.
  1. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (укр/рос)

  2. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини (1950 р.)

  3. Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» 06.09.2012 № 5207-VI

    Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації за будь якою ознакою, з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина для всіх осіб.
  1. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII

    Основи законодавства України про охорону здоров’я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі.

  2. Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»  від 04.2000 року № 1645-III

    Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов’язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

  3. Закон України «Про екстрену медичну допомогу» від 05.07.2012 року № 5081-VI

    Закон визначає організаційно-правові засади забезпечення громадян України та інших осіб, які перебувають на її території, екстреною медичною допомогою, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, та засади створення, функціонування і розвитку системи екстреної медичної допомоги.

  4. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 22.09.2011 року

    Цей Закон визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в’їзду в Україну та виїзду з України.

  5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають або тимчасово перебувають на території України, які звернулися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, та компенсації вартості медичних послуг і лікарських засобів, наданих іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово проживають або перебувають на території України» від 19.03.2014 р. № 121
    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/121-2014-п#Text
    http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP140121.html
     
  6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров’я та вищих медичних навчальних закладах»  від 09.1996 р. № 1138
      
  7. Наказ МОЗ України «Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги» від 03.2018  № 504

    Цей Порядок визначає завдання, конкретизує зміст і встановлює вимоги щодо організації та забезпечення надання первинної медичної допомоги (ПМД) в Україні.

  8. Наказ МОЗ України «Про затвердження Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми декларації про вибір лікаря, який надає ПМД» від 19.03.2018 № 503

    Цей Порядок регулює вибір особою лікаря, який надає первинну медичну допомогу, а також зміну та відмову від лікаря, який надає ПМД.

  9. Наказ МОЗ України «Про затвердження Об’єму надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, що повинен забезпечуватися багатопрофільними лікарнями інтенсивного лікування першого та другого рівня, та Змін до Порядку регіоналізації перинатальної допомоги» від 19.10.2018  № 1881

    Цей Наказ установлює обсяг надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, який мають забезпечувати багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування першого та другого рівнів (БЛІЛ першого та другого рівнів), для забезпечення гарантованого своєчасного доступу населення до послуг вторинної (спеціалізованої), у тому числі екстреної, медичної допомоги належної якості в межах створених госпітальних округів з урахуванням переліку лікарських спеціальностей в БЛІЛ першого та другого рівнів.
  1. Європейська соціальна хартія (переглянута)

  2. Закон України «Про соціальні послуги» від 01.2019 року № 2671-VIII

    Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

  3. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-III

    Цей Закон визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

  4. Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 11.1992 № 2811-XII

    Цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

  5. Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» від 06.2005 року № 2623-IV

    Цей Закон визначає загальні засади соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними особами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачених Конституцією та законодавством України, створює умови для діяльності громадських та благодійних організацій, що працюють у сфері соціального захисту населення.

  6. Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 01.2005 року № 2342-IV

    Цей Закон визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

  7. Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 03.1991 року № 875-XII

    Цей Закон визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

  8. Постанова Кабінету Міністрів України «Про організацію надання соціальних послуг» від 01.06.2020 р. № 587

    Цей Порядок визначає механізм виявлення осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах або мають найвищий ризик потрапляння в такі обставини, та організації надання їм соціальних послуг відповідно до індивідуальних потреб.

  9. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд» від 02.04.2005 р. № 261

    Цей Порядок визначає умови призначення, надання і виплати: державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, також  державної соціальної допомоги на догляд.

  10. Постанова Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 р. № 1317

    Закріплює Положення про МСЕК, підстави, порядок звернення, проведення огляду, визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями.

  11. Наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги соціально-психологічної реабілітації осіб із залежністю від наркотичних засобів чи психотропних речовин» від 10.2020  № 677

    Цей Державний стандарт визначає зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги соціально-психологічної реабілітації особам із залежністю від наркотичних засобів чи психотропних речовин, показники якості надання такої послуги для суб’єктів усіх форм власності та господарювання, що надають цю послугу.

 

  1. Кодекс законів про працю України від 10.12.71 № 322-VIII

    Статтею 2-1 Кодексу законів про працю України «Рівність трудових прав громадян України» визначено, що: «в Україні забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від … стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, … або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання».

    Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: вільний вибір виду діяльності; правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення. Забороняється вимагати додаткові документи, які не передбачені законодавством (при прийомі на роботу трудовим законодавством не передбачені додаткові довідки про наявність ВІЛ).

  2. Рекомендації Міжнародного Бюро Праці 2010 року щодо ВІЛ/СНІДу у сфері праці, ухвалено Резолюцією МОП

    Від працівників, у тому числі трудових мігрантів, шукачів роботи та претендентів на робочі місця, не можна вимагати проходження тестування на ВІЛ або інших форм ВІЛ-скрінінгу (пункт 25)

  3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок» від 23 травня 2001 р. № 559

    Згідно вимог законодавства, при працевлаштуванні вимагається проходження медичного огляду та медична книжка лише на вичерпний перелік посад, що містить ця Постанова.

    Відповідно до цього проводяться обов’язкові попередні (до прийняття на роботу) та періодичні профілактичні медичні огляди (обов’язкові медичні огляди) працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, та видача їм особистих медичних книжок.

  4. Наказ МОЗ України «Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб» від 07.2002  № 280

    Відповідно до затвердженого цім Наказом «Переліку необхідних обстежень лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов’язкових медичних оглядів, та періодичність їх проведення» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0640-02#Text , аналізи на ВІЛ-інфекцію не відносяться до обов’язкових.

 

  1. Сімейний кодекс України від 01.2002 року № 2947-III

    Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов’язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов’язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім’ї та родичів.

  2. Закон України «Про охорону дитинства» від 04.2001 року № 2402-III

    Цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні інтересів дитини.

  3. Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 01.2005 року № 2342-IV

    Цей Закон визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

  4. Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 11.1992 року № 2811-XII

    Цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

  5. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 12.2017 року № 2229-VIII

    Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

  6. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»

    Ця Постанова визначає порядок та механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини.

  7. Наказ МОЗ України «Про внесення змін до Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем» від 17.08.2020 року № 1898

    Цим Наказом ВІЛ/СНІД виключено з Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем, що був затверджений Наказом МОЗ України № 479 від 20 серпня 2008. 

  8. Наказ Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Правил опіки та піклування»  від 26.05.1999 року № 34/166/131/88

    Правила встановлюють підстави та порядок здійснення опіки та піклування, права та обов’язки учасників, вимоги до них.

 

  1. Мінімальні Стандартні Правила поводження з ув’язненими Організації Об’єднаних Націй від 08.1955

  2. Кримінально-виконавчий кодекс України  від 07.2003 року № 1129-IV

    Кодекс містить порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань, захист інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, а також питання запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

  3. Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» від 17.03.2011 року № 3160-VI

    Цей Закон визначає загальні засади соціальної адаптації осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, засади участі у соціальній адаптації цих осіб підприємств, установ та організацій, об’єднань громадян, а також фізичних осіб, забезпечує правове регулювання відносин, спрямованих на реалізацію такими особами прав і свобод, передбачених Конституцією та Законами України.

  4. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 205 «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги хворим на туберкульоз особам, взятим під варту, чи які тримаються в установах виконання покарань»

    Цей Порядок визначає процедуру організації обов’язкового профілактичного медичного огляду, обстеження та лікування хворих на туберкульоз осіб, взятих під варту, чи які тримаються в установах виконання покарань, закладами охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби та протитуберкульозними закладами в адміністративно-територіальних одиницях, на території яких розташовані відповідні установи виконання покарань та слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби.

  5. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1122 «Про затвердження Порядку надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі»

    Встановлює порядок надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі.

 

Методичні та аналітичні матеріали​

  1. Аналітичний звіт «Впровадження проєкту REact в Україні: виявлені порушення прав ключових груп в контексті ВІЛ/ТБ та реагування на них» (листопад 2019 – жовтень 2020).
  2. ЗПТ та керування автотранспортом. — К.: МБФ «Альянс громадського здоров’я», 2020.. Андрій Толопіло, Андрій Киченок, Павло Скала.
  3. Інтегрована допомога для осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів — пацієнтів замісної підтримувальної терапії: практичний посібник. — Гетьман Л., Гриценко Т., Іванчук І., Коломієць В. та ін. — К.: МБФ «Альянс громадського здоров’я»
  4. УВКПЧ и ЮНЭЙДС (2006) Международные руководящие принципы по ВИЧ / СПИДу и правам человека. 
  5. Аналіз виконання рекомендацій щодо пенітенціарної системи, наданих Україні Європейським комітетом з запобігання катуванням з 1998 року 
  6. ПСИХИЧЕСКОЕ ЗДОРОВЬЕ ЛЮДЕЙ, ЖИВУЩИХ С ВИЧ, и сотрудников организаций, работающих в сфере ВИЧ в Европейском регионе ВОЗ
  7. Відновлення порушених прав людей, які зазнали стигми і дискримінації, у зв’язку з ВІЛ-позитивним статусом, у закладах охорони здоров’я України: опис випадків /За редакцією О. С. Брижоватої. – К.: Бланк-Прес. – 2017. – 36 с.
  8. Політична декларація з ВІЛ та СНІДу Генеральної Асамблеї ООН 
  9. Международные стандарты прав заключенных / сост. Е. Е. Захаров, В. А. Човган; ОО «Харьковская правозащит- ная группа». — Харьков: ООО «Издательство права человека», 2015. — 336 с.
  10. «Оцінка чисельності ключових груп в Україні» Я. Сазонова, Г. Дученко, О. Ковтун, І. Кузін. МБФ «Альянс громадського здоров’я». 2019 р. – 84 c.
  11. Тренинговый модуль для работы с сотрудниками Национальной полиции Украины по вопросам профилактики ВИЧ-инфекции, наркомании и заместительной поддерживающей терапии.  
  12. Корисна інформація для представників правоохоронних органів, які працюють з уразливими групами населення