Автор: Tetiana Palamar

До документатора REAct звернувся Руслан. Він був розгублений та схвильований. З перших днів війни чоловік пішов добровольцем в ЗСУ. Проблем зі здоров’ям він не мав, адже старанно приймає АРТ-лікування. Його жінка вже довгий час знає про статус чоловіка та регулярно проходить обстеження. Проте в їх відносинах настала криза.

Коли Руслан повернувся додому у короткотривалу відпустку, дружина не пояснивши, не пускала його до будинку, погрожувала поліцією та розголосити його статус всім сусідам і товаришам по служби. Жінка почала ображати Руслана, називаючи його «спідозним», та наголошувала, що він несе загрозу її здоров’ю. 

Чоловік не розумів причину цієї поведінки, адже жінка регулярно проходила консультації та володіє інформацією, щоб почувати себе безпечно. Більше за все його засмучувало, що обороняючи своїх рідних на війні, він сам переживає стигму та дискримінацію з їх боку. Чоловік потребував юридичної допомоги, щоб якось убезпечити себе. 

Завдяки вже налагодженому механізму переадресації, Руслан зміг зв’язатися з юристкою УГСПЛ м. Хмельницького, яка надала йому якісну консультацію. Тепер чоловік почуває себе впевнено та захищено, знає як діяти у подібних ситуаціях та, головне, розуміє, що він не самотній в цей нелегкий час. 

Віктор – військовослужбовець ЗСУ, який приховав свій ВІЛ-позитивний статус перед підписанням контракту та не пройшов відповідне дослідження. Вже перебуваючи у військовій частині, його самопочуття суттєво погіршилося. Стан настільки ускладнився, що у чоловіка почали випадати зуби. Все через те, що у нього не було постійного доступу до АРТ, старі запаси закінчилися, а щоб отримати нові ліки, треба було відкрити свій статус в частині і пояснити, для чого йому необхідно звернутися в профільний заклад. Саме через страх розкриття статусу він нічого не говорив, а тому не міг самостійно покинути частину, і залишився без необхідного лікування. 

Коли Віктору стало зовсім погано, він все ж таки про все розповів і його, у супроводі керівника медично-санітарної частини, за кілька днів привезли в медичну установу. Зі слів клієнта, після відкриття статусу до нього почали дуже негативно ставитися, через що він втратив психологічну рівновагу та почав вживати алкоголь. Супроводжуючий у мед. закладі не хотів виходити з кабінету лікаря, коли вівся прийом, говорив, що все знає і що вважає таку людину небезпечною для оточуючих, а особливо для військових. 

В той же день, клієнту оформили запис на наступний прийом для отримання ліків, втім у необхідний день його не привезли. Він звернувся до документатора REAct з проханням допомогти у вирішенні цієї ситуації. Віктора не хотіли доставляти в амбулаторно-поліклінічне відділення для лікування ВІЛ-позитивних та не надали необхідну терапію, що, у подальшому вилилося у постійні нав’язливі думки про самогубство. 

За підтримки координатора Проєкту, документатор звернувся до профільного керівництва ЗСУ з медичної частини, звідти – до керівництва частини, де перебував клієнт, і вже наступного дня він прибув у медичний заклад та отримав ліки. Наразі клієнт проходить військово-лікарську комісію, бо за станом здоров’я продовжувати службу в армії він не може. Крім цього, з чоловіком дистанційно працює психолог та вирішує найбільш критичні питання. 

До документатора REAct звернулася Наталія. У жінки вже достатньо давно позитивний ВІЛ-статус. Вона отримує необхідне лікування та має невизначальне вірусне навантаження. 

Сімейного лікаря для заключення декларації клієнтка обирала користуючись допомогою ВОНЖ “ВОНА”. Коли почалася війна, лікар взяв до себе нову медичну сестру, адже попередня була вимушена виїхати за кордон. На жаль, як Наталія дізналася вже постфактум, нова медсестра була нетолерантна до представників уразливих груп. Більше того, вона була занадто агресивною у цьому питанні.  

Як виявилося пізніше, Наталія, до всього, ще й проживала з нею в одному будинку. Тому, коли у жінки на дверях почали з’являтися написи з погрозами та образами щодо її діагнозу, вона, справедливо звинуватила нову медсестру, в якої був доступ до такої інформації. Згодом медсестра особисто зізналась, що вона не хотіла співпрацювати з ВІЛ-інфікованими.

РЕАкторка ВОНЖ «ВОНА» надала Наталії контакти юристів з безоплатної первинної правової допомоги, які обізнані зі специфікою роботи з представниками уразливих груп. Після цього документаторка допомогла клієнтці у складенні заяви на ім’я керівника Центру первинної медико-санітарної допомоги. Згодом медичну сестру було звільнено за невідповідність займаній посаді.

До документаторки REAct звернулася Жанна. Жінка вживає вуличні наркотики та іноді алкоголь. Нещодавно в неї виникла неприємна ситуація під час прийому у лікаря-гінеколога. 

Проблеми зі здоров’ям у Жанни почалися ще до війни. У 2021 році вона благополучно лікувалася у своєї лікарки, але з початком бойових дій під Києвом лікар вимушено евакуювалася в інше місто. Зі слів жінки вона отримала направлення до іншого гінеколога, до якої і пішла на прийом. 

При огляді, як тільки лікарка побачила сліди від ін’єкцій, то відразу у присутності медичної сестри почала ображати пацієнтку, називати «наркоманкою» та «снідозною», припускаючи що пацієнтка ВІЛ-позитивна та вже хвора на СНІД. Після цього лікар-гінеколог вигнала пацієнтку з кабінету та наказала більше не приходити, бо вона «снідозних» не лікує. 

Після втручання РЕАкторки ГО ОНЖ «ВОНА» було написано скаргу до керівництва щодо неприпустимості такої поведінки лікарки, розголошення медичної таємниці, принизливого ставлення до пацієнтів, образ та ненадання медичної допомоги. Скаргу було розглянуто, лікарку притягнули до дисциплінарної відповідальності у вигляді винесення догани із зобов’язанням пройти тренінги з подолання стигми та дискримінації. 

Наразі Жанна проходить лікування у дружнього лікаря-гінеколога в цьому ж лікувальному закладі.

У зв’язку з початком повномасштабної війни Галина, пацієнтка ЗПТ, з двома малолітніми дітьми була вимушена переїхати до Івано-Франківська та поселитися у свекрухи. Жінка від самого початку була проти їх переїзду до неї, тому щоразу при можливості, всіляко принижувала Галину та її дітей. 

Одного разу до свекрухи прийшла її подруга і до психологічного насильства додалося ще й фізичне. Галина із дітьми нашвидкуруч покинула будинок та звернулася до відділу поліції, де написала заяву про вчинення насильства над нею та дітьми. 

Працівники поліції повідомили їй, що вони тимчасово можуть поселитися у притулку для людей, які постраждали від домашнього насильства. Поліціанти надали адресу та попередньо зателефонували туди, щоб попередити про приїзд клієнтки. 

Коли Галина із дітьми прийшла заселятися у притулок, працівники почали розпитувати про стан її здоров’я і після того, як дізналися, що вона є пацієнткою ЗПТ, розмістили її з дітьми у притулок для нічного перебування, де залишають переважно безхатьків. Діти були настільки перелякані, що ввесь час плакали, тому жінка була змушена покинути запропоновану ночівлю.

У розпачі Галина написала оголошення в соціальних мережах та попросила про допомогу. На її прохання  відреагувала власниця готелю, де і розмістила її разом із людьми, які вимушено покинули свої домівки через війну.

Галина звернулася до документаторки REAct, щоб отримати консультацію з приводу правомірності дій працівників притулку та психологічну допомогу для неї та дітей. РЕАкторка звернулася до соціальної служби в місті, проінформувавши їх про даний випадок. Документаторка просила пояснити причини поселення Галини із дітьми у притулок для безхатьків, а не у притулок для постраждалих від насильства, який знаходиться зовсім поруч та умови в якому були більш комфортні для жінки та її дітей. На що отримала формальну відповідь, що керівник закладу перебував у відпустці, а працівникам соціальної служби не вдалося поспілкуватися з Галиною, оскільки вона покинула притулок завчасно.  

Наразі жінка продовжує перебувати у готелі, їй та дітям надається необхідна психологічна допомога та продуктові набори від БОБФ «Захід шанс» та ГО «Д.О.М.48/24»  .

Іван отримав повістку від територіального центру комплектації та соціальної підтримки. Чоловік не був військовозобов’язаним, оскільки мав ВІЛ та ще ряд супутніх захворювань. 

Під час спілкування в ТЦК СП Іван пояснив, що хоч і не проти служби в лавах ЗСУ, але побоюється, що на передовій не зможе в необхідній мірі піклуватися про своє здоров’я та через це гідно здійснювати військові обов’язки. Це все підтверджували його медичні документи. Проте чоловіку відповіли, що йде війна і потрібно йти захищати державу.

Клієнт звернувся до документатора проєкту REAct в Чернігівській області, який надав йому консультацію та роз’яснив, що є перелік захворювань, затверджений наказом Міністерства оборони, за яким існує порядок визначення придатності громадян до несення військової служби в мирний та у військовий час.

Також документатор проєкту підготував заяву з проханням, щоб клієнта направили на військово-лікарську комісію з метою визначення ступеню його придатності до військової служби. Письмово в заяві було попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей щодо ВІЛ-статусу.

Крім того, юристи громадської організації «МАРТ» надавали клієнту допомогу та супровід у зборі документів та довідок, які необхідні для комісії.

Після обстеження Івана визнали непридатним до несення військової служби у воєнний час.  Йому видали військовий квиток, куди внесли відомості про виключення з обліку. Тому за будь-яких обставин його не мають призвати на військову службу і в подальшому він зможе перетнути кордон, якщо захоче.

До документатора REAct звернувся клієнт – військовослужбовець, який знаходився на лікуванні у місцевому госпіталі. В процесі лікування юнакові зробили аналізи на всю інфекційну панель.

Пізніше, після отримання результатів, клієнт спільно з фельдшером прийшли до місцевого СНІД-центру за АРТ. Лікар знав про діагноз і після консультування юнака, почав розпитувати, як йому тепер поводитися, зважаючи на ВІЛ-позитивний статус клієнта. Фельдшер питав, чи потрібно відокремлювати чоловіка від його підрозділу; що робити з іншими хлопцями; як поводитися в солдатському побуті і чи казати про цей діагноз взагалі. Під час такого «допиту», клієнт ніяковів та почував себе ніби прокажений. 

По запиту клієнта, документатор провів інформаційну консультацію фельдшеру стосовно загальних питань про ВІЛ. Лікарю повідомили про недопустимість розголошення медичних даних пацієнта і про відповідальність за таку поведінку. Також чоловіка проконсультували стосовно відповідальності за прояви стигми та дискримінації по відношенню до ВІЛ+ осіб, яка передбачена Законом України. 

Під час розмови, молодий боєць, отримавши підтримку від документатора, виявив непереборне бажання залишитись в лавах ЗСУ та попросив про отримання юридичної консультації щодо своїх прав, щоб почувати себе більш безпечно. 

Після запевнення клієнта, що, якщо людина знаходиться на обліку, отримує лікування і висловлює бажання залишитись в лавах ЗСУ, військові медики не можуть ініціювати звільнення бійця з діючого армійського підрозділу, чоловік підбадьорився і наразі отримав документи на переведення в інший підрозділ, в який мріяв вступити раніше. Він зрозумів, що стигма та дискримінація у медичних чи військових установах не може стати бар’єром, щоб йти разом до перемоги!

Андрій – чоловік, який через повномасштабне вторгнення росії в Україну втратив сина. Після цього він опинився у відділенні неврології в місті, куди вимушений був переїхати. Лишившись основного  заробітку та маючи статус ВПО, клієнт не мав змоги сплачувати рахунки за лікування, тому звернувся до адміністрації лікарні з проханням знайти резерви для частково безкоштовної допомоги. На своє прохання він отримав лише образи та приниження. Чоловіку пояснили, що отримуючи від держави адресну допомогу ВПО, він має сплатити рахунки самостійно у повному обсязі. Після такої образи Андрій зателефонував до документаторки REAct.

РЕАкторка вислухала чоловіка та попросила надіслати їй фото рецептів, які він мав сплатити. З’ясувалось, що більшістю медикаментів, які необхідно було придбати, лікарня була забезпечена. Тому, не гаючи часу, документаторка направилася до головного лікаря медичного закладу, щоб поспілкуватися віч-на-віч.

Зустрівшись з лікарем, РЕАкторка надала порівняльну інформацію з офіційного джерела по залишкам медикаментів у лікарні з рахунками цього чоловіка і наголосила, що не варто в такий важкий час наживатися на горі людей та порекомендувала переглянути свої моральні принципи.

Даний випадок був взятий під особистий контроль головного лікаря. З медичним персоналом була  проведена бесіда щодо порушення медичних та етичних норм поведінки. Клієнт був забезпечений  безкоштовним лікуванням за винятком деяких препаратів, які йому були надані волонтерами. 

Наразі чоловік одужує та проходить курс реабілітаційної психологічної допомоги у зв’язку з втратою рідної людини.