Автор: Nadiya Semchuk

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки та припиняються у разі поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Право на опіку або піклування

Законодавством закріплено право фізичної особи, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, на опіку або піклування.

Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи  

Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона:

1) страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

2) зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подана членами її сім’ї, органом опіки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом.

Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

• Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування;
• фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини;
• правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються самою особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника. Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду;
• одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником;
• піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними.

Вимоги до опікунів та піклувальників

• Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
• Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
• Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.
• Опікун зобов’язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням; вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного (піклуватися про забезпечення цієї особи необхідними ліками та медичним доглядом, створювати належні умови життя, представляти її інтереси).

Порядок призначення опікунів та піклувальників повнолітніх осіб

• Опікун (піклувальник) недієздатній особі (особі, цивільна дієздатність якої обмежена) призначається судом за поданням органу опіки та піклування.
• Заяву про призначення опікуна особі, визнаній недієздатною, може бути подано до суду як органом опіки та піклування, так і фізичною особою, яка бажає бути опікуном.
• Опікун є законним представником фізичної особи, визнаної недієздатною.

Звільнення опікуна та піклувальника

• Суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.
• Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування.
• Органи опіки та піклування за своєю ініціативою, за клопотанням підопічних, державних або громадських організацій, а також згідно із обґрунтованими заявами будь-яких осіб можуть ініціювати питання про звільнення особи від повноважень опікуна у разі неналежного виконання обов’язків.
• За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов’язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров’я або закладу соціального захисту.

В Україні діє Закон України «Про протидію захворюванню на туберкульоз», який містить державні гарантії у сфері протидії поширенню захворювання на туберкульоз (стаття 4) та вимоги до організації надання медичної допомоги хворим на туберкульоз (стаття 10). Медичні послуги з діагностики та лікування туберкульозу увійшли до Програми медичних гарантій – переліку послуг, які держава гарантує пацієнту. Пацієнт з туберкульозом в межах Програми медичних гарантій має отримувати безоплатно: лабораторно-інструментальні дослідження; лікування в амбулаторних умовах та умовах стаціонару; ліки з Національного переліку та ліки, які закуповуються централізовано за бюджетні кошти.

Що при цьому слід мати на увазі?

З 1 квітня 2021 року медична допомога щодо захворюванню на туберкульоз надається в межах двох пакетів медичних послуг, гарантованих державою. Для кожного з них визначено конкретний перелік процедур цього напрямку. Особі потрібно обрати будь-який медичний заклад, що уклав відповідний договір з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) та отримати послугу.

До безоплатних медичних послуг, які медичні заклади мають надавати щодо туберкульозу, входять:

1. За пакетом «Супровід та лікування дорослих та дітей, хворих на туберкульоз, на первинному рівні медичної допомоги» контрольоване лікування, моніторинг, нагляд, психосоціальна підтримка хворих., у т.ч.:

1. Динамічне спостереження за станом здоров’я пацієнтів з діагнозом туберкульоз (ТБ).

2. Проведення лабораторних досліджень, зокрема таких, як:

• розгорнутий клінічний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові, білірубін і його фракції, креатинін, сечовина, сечова кислота;
• глюкоза в цільній крові або сироватці крові;
• забір та транспортування біоматеріалу для виконання бактеріологічних досліджень;
• направлення пацієнтів з ТБ для надання вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги для діагностики, лікування супутніх захворювань, що загострилися на фоні ТБ, або отримання інших медичних послуг, в тому числі медичної реабілітації.

2. За пакетом «Діагностика та лікування дорослих та дітей із туберкульозом у амбулаторних та стаціонарних умовах», у т.ч.:

• динамічне спостереження за станом здоров’я пацієнтів з діагнозом туберкульоз (ТБ) на амбулаторному етапі;
• проведення широкого переліку необхідних лабораторних досліджень для підтвердження діагнозу та моніторингу лікування;
• проведення необхідних інструментальних обстежень;
• визначення плану лікування та спостереження за пацієнтом із ТБ, в тому числі розробка індивідуального плану лікування пацієнтів на амбулаторному та/або стаціонарному етапі з урахуванням супутніх захворювань пацієнта/пацієнтки.

Повний обсяг послуг в межах цього пакету можна подивитись на сайті НСЗУ , обравши специфікацію за вказаним пакетом послуг.

Дії пацієнта, якщо за отримання медичної допомоги в нього медичному закладі вимагають сплатити гроші або відмовили в самої послузі.

•  Насамперед, потрібно звернутися до головного лікаря медичного закладу, краще із письмовою заявою (скаргою), в якої вимагати усунення порушення права на отримання безоплатних медичних послуг за вказаним пакетом та посилаючись на наявність державного фінансування, отриманого медичним закладом за їх надання, яку зобов’язані зареєструвати, надавши вхідний реєстраційний номер.
• Якщо, раптом, попри очікування, це також не дало належного результату (на практиці це буває не так часто) – потрібно звернутися до обласного управління охорони здоров’я із письмовою заявою (скаргою) вже також на дії головного лікаря медичного закладу щодо відсутності реагування, в якій вимагати усунення порушення прав особи на отримання медичних послуг та допомоги, яку зобов’язані звичайно зареєструвати та відреагувати. Як правило на практиці цього достатньо для усунення порушення.
• Якщо клієнт залишився незадоволеним, має можливість звернутися зі скаргою до Національної служби здоров’я України (НСЗУ) подавши скаргу через електронну форму на сайті НСЗУ.
• Якщо пацієнту безпідставно відмовляють у наданні медичної послуги або вимагають гроші за послуги, які оплачує НСЗУ за Програмою медичних гарантій, це є порушенням договору між Національною службою здоров’я та закладом. Зазвичай НСЗУ не залишає такі повідомлення поза увагою та може вжити заходів аж до позбавлення державного фінансування такий медичний заклад, тому керівництво медичних закладів дуже не зацікавлено у таких скаргах, намагається не допускати до такого розвитку подій у разі конфлікту.
• Пацієнт має можливість звернутися зі скаргою до суду.

До REAct звернулася клієнтка програми ЗПТ, яка попросила допомогти в отриманні препаратів. Жінка, після виписки з диспансеру, де проходила лікування туберкульозу, звернулася до лікаря-нарколога за місцем фактичного проживання щодо продовження ЗПТ. Лікар не хотів переводити її на самостійний прийом препаратів замісної терапії, шукаючи відмовки, такі як: висловлення підозри у підробці виписки, відсутністю у нього перевірених даних про її діагноз ТБ та ін. Одним з аргументів було те, що НСЗУ підписало договір з його лікарнею на лікування певної кількості пацієнтів і він не буде брати більше бо “за це не платять”.

Що потрібно зробити у такому випадку:

1. Потрібно звернутися до головного лікаря медичного закладу з письмовою заявою (скаргою), в якій вимагати усунення порушення права на отримання безоплатних медичних послуг ЗПТ. Скаргу зобов’язані зареєструвати, надавши вхідний реєстраційний номер. 2. 2.

2. Водночас з цим звернутися на гарячу лінії по ЗПТ з повідомленням про ситуацію, що склалася та проханням надати допомогу у забезпеченні лікування ЗПТ. Гаряча лінія по ЗПТ має належний досвід реагування на повідомлення клієнтів, контакти відповідальних осіб з тематики у регіонах, та може використовуватися як ресурс впливу на ситуацію.

При обставині, якщо лікар-нарколог посилається на неможливість поставити особу на отримання ЗПТ через наявність обмежень за кількістю пацієнтів, які, начебто, існують, то слід розуміти наступне.

• Медичний заклад має отримувати фінансування з боку держави на надання тих чи інших медичних послуг за відповідним пакетом. У такому випадку річ йде про пакет медичних послуг, гарантованих державою – «Лікування осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів із використанням препаратів замісної підтримувальної терапії».
• Твердження лікаря-нарколога, по-перше, слід перевірити. Це можна зробити на офіційному сайті НСЗУ. Зверху у стрічці меню є посилання «Укладені договори», натискаємо на неї – розгорнеться сторінка, яка містить зліва перелік посилань – вибираємо «Договори зі спеціалізованими медичними закладами», натискаємо. На цій сторінці  буде видно перелік областей України. обираємо область, натискаємо. Після цього вибираємо конкретний медичний заклад, де сталася подія, натискаємо. Після цього на сайті буде завантажений договір на медичне обслуговування населення за ПМГ цього закладу з НСЗУ на 2021 рік. Знаходимо в отриманих теках потрібну нам послугу – міститься в додатках до договору.
• Якщо дійсно є чітке визначення кількості пацієнтів (наприклад, 37) це не значить, що вам повинні відмовити, а навпаки. Згідно з умовами, протягом дії договору сторони можуть переглядати заплановану вартість медичних послуг зі внесенням відповідних змін до нього щодо корегування вартості медичних послуг. Тим більше кожен медичний заклад має підтримку не на один, а на більшу кількість різних пакетів медичних послуг, що свідчить про обов’язкову наявність відповідних люфтів на балансі рахунку (можливість коригування між пакетами).
• Але це також не все. Відносно ЗПТ діє попередній план МОЗ щодо розширення охвату послугами ЗПТ до 5% від розрахункової кількості споживачів опіоїдів, в межах якого було закуплено препарати ЗПТ в значному обсязі, тобто самі препарати ЗПТ є в наявності в областях, зберігаються на складах та у разі виникнення потреби (звертання пацієнтів до якогось сайту ЗПТ у кількості вище раніше передбаченої) такий медичний заклад може отримати додаткову необхідну кількість ліків на підставі наказу МОЗ про їх перерозподіл згідно з потребами лікування ЗПТ, що передбачено відповідним відомчим порядком.

А це значить, що є всі законні підстави для вимоги про постановку клієнта на лікування ЗПТ до цього медичного закладу.

3. Якщо, раптом, вказані вище у п.1, 2  дії не привели до належного результату – потрібно звернутися до обласного управління охорони здоров’я із письмовою заявою (скаргою) вже також на дії головного лікаря медичного закладу щодо відсутності реагування, в якій вимагати усунення порушення прав особи на отримання медичних послуг та допомоги, яку зобов’язані зареєструвати та відреагувати.

4. Одночасно з цим можна звернутися до Національної служби здоров’я України (НСЗУ) подавши скаргу через електронну форму на сайті НСЗУ. Зазвичай НСЗУ не залишає такі повідомлення поза увагою, тому керівництво медичних закладів не зацікавлено у таких скаргах, намагається не допускати до такого розвитку подій у разі конфлікту.

В Україні діє окремий Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», який містить державні гарантії як відносно тестування з метою виявлення ВІЛ-інфекції (стаття 4), так й право на безоплатне забезпечення антиретровірусними препаратами та лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій (стаття 15).

Що при цьому слід мати на увазі?

З 1 квітня 2021 року медична допомога щодо ВІЛ надається в межах пакету медичних послуг, гарантованих державою, – «Діагностика, лікування та супровід осіб із ВІЛ (та підозрою на ВІЛ)». Особі потрібно обрати будь-який медичний заклад, що уклав відповідний договір з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) та отримати послугу. А це – не тільки центри СНІДу, але також можуть бути й обласні та міські інфекційні лікарні, протитуберкульозні й наркологічні заклади, інші медичні заклади.

До безоплатних медичних послуг, які медичні заклади мають надавати людям, які живуть із ВІЛ або мають підозру на ВІЛ, відповідно до їхніх медичних потреб, входять:

• тестування на вірус імунодефіциту людини та консультаційний супровід пацієнта на всіх етапах тестування;
• проведення необхідних лабораторних досліджень, зокрема:

• загальний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі;
• визначення кількості CD4;
• визначення вірусного навантаження ВІЛ у плазмі крові;
• виявлення провірусної ДНК та серологічних маркерів ВІЛ;
• дослідження пуповинної крові;
• ПЛР у дітей для ранньої діагностики ВІЛ;
• визначення HBsAg, антитіл до HCV;
• біохімічний аналіз крові (креатинін, трансамінази, глюкоза);
• дослідження на криптококовий антиген (CrAg);
• ліпоарабіноманнановий тест сечі на ТБ (LF-LAM);
• обстеження на інфекції, що передаються статевим шляхом;
• інші лабораторні дослідження відповідно до потреб пацієнтів.

• повний медичний супровід ВІЛ-позитивних людей (консультування, обстеження, призначення антиретровірусної терапії, лікування опортуністичних захворювань та контроль перебігу ВІЛ-інфекції тощо);
• направлення пацієнтів для отримання вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, інших медичних послуг;
• проведення дослідження зразків крові дітей, які народилися від ВІЛ-позитивних матерів;
• медичний нагляд дітей віком до 18 місяців, які народилися від ВІЛ-позитивної матері і чий діагноз ще на стадії підтвердження;
• консультування членів родин і близьких людей, які живуть із ВІЛ тощо.

Антиретровірусні препарати в Україні мають бути доступними для кожної людини з ВІЛ-інфекцією та надаватися також безоплатно.

Повний обсяг послуг в межах пакету можна подивитись на сайті НСЗУ, обравши специфікацію за вказаним пакетом послуг.

Дії пацієнта, якщо за отримання медичної допомоги в медичному закладі вимагають сплатити гроші або відмовили в самій послузі.

•  Насамперед, потрібно звернутися до головного лікаря медичного закладу, краще із письмовою заявою (скаргою), в якої вимагати усунення порушення права на отримання безоплатних медичних послуг за вказаним пакетом та посилаючись на наявність державного фінансування, отриманого медичним закладом за їх надання, яку зобов’язані зареєструвати, надавши вхідний реєстраційний номер.
• Якщо, раптом, попри очікування, це не дало належного результату – потрібно звернутися до обласного управління охорони здоров’я: із письмовою заявою (скаргою) на дії головного лікаря медичного закладу щодо відсутності реагування, в якій вимагати усунення порушення прав особи на отримання медичних послуг та допомоги, яку зобов’язані звичайно зареєструвати та відреагувати. Якщо клієнт залишився незадоволений, він має можливість звернутися зі скаргою до Національної служби здоров’я України (НСЗУ) подавши скаргу через електронну форму на сайті НСЗУ
• Якщо пацієнту безпідставно відмовляють у наданні медичної послуги або вимагають гроші за послуги, які оплачує НСЗУ за Програмою медичних гарантій, це є порушенням договору між Національною службою здоров’я та закладом. Зазвичай НСЗУ не залишає такі повідомлення поза увагою та може вжити заходів аж до позбавлення державного фінансування такий медичний заклад, тому керівництво медичних закладів дуже не зацікавлено у таких скаргах, намагається не допускати до такого розвитку подій у разі конфлікту.
• Клієнт має можливість звернутися зі скаргою до суду.

Стаціонарна медична допомога відноситься до третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, яка надається відповідно до ст.35-3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я». Стаціонарна медична допомога – це та, яку пацієнт отримує у стаціонарних умовах медичного закладу. Це може бути медична допомога без хірургічних втручань, а також хірургічні операції.

Стаціонарна допомога є безоплатною для пацієнта, якщо:

• є направлення від сімейного або лікуючого лікаря;
• пацієнта доставляє до лікарні бригада екстреної медичної допомоги;
• за направленням з іншого клінічного підрозділу або закладу в разі, якщо людина вже лікується у стаціонарі;
• при самозверненні у невідкладному стані.

Далі потрібно обрати будь-який медичний заклад, що уклав договір з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) та отримати послугу.

Що при цьому слід мати на увазі?

З 1 квітня 2021 року якщо пацієнт не потребує оперативних втручань, допомога йому надається в межах пакету «Стаціонарна допомога дорослим і дітям без проведення хірургічних операцій». Більшість госпіталізацій відбувається саме за цим пакетом. Також у межах Програми медичних гарантій пацієнт має право на безоплатні хірургічні операції. Їх проводять заклади, які мають договір з НСЗУ на «Хірургічні операції у стаціонарних умовах».

Які безоплатні послуги включатиме стаціонарна допомога, якщо пацієнт не потребує хірургічних втручань?

Госпіталізація в межах пакету стаціонарної допомоги без хірургічних втручань включає: профілактику, діагностику, лікування (в тому числі медикаментозне), медичну допомогу вагітним з ускладненим перебігом вагітності та медичну реабілітацію в гострому періоді.

В межах пакету пацієнт має право на такі безоплатні послуги:

• первинний огляд;
• необхідні лабораторні дослідження, такі як розгорнутий клінічний та біохімічний аналіз крові; ревматологічні та гострофазові показники, аналіз сечі та інші лабораторні дослідження відповідно до потреб пацієнтів;
• необхідні інструментальні обстеження, такі як ендоскопічні, ультразвукові рентгенологічні дослідження, МРТ та інші, які потребує пацієнт;
• знеболення на всіх етапах діагностики та лікування;
• медикаментозна терапія;
• цілодобовий лікарський та медсестринський догляд;
• ліки з Національного переліку основних лікарських засобів.

Які безоплатні послуги включатиме стаціонарна допомога, якщо пацієнту потрібна хірургічна операція?

До безоплатних медичних послуг за цим пакетом входить увесь перелік з вищезазначеного пакету та додатково:

• проведення хірургічної операції з забезпеченням анестезії;
• післяопераційний моніторинг пацієнта, знеболення та подальша медикаментозна терапія.

Повний обсяг послуг в межах стаціонарного пакету можна подивитись на сайті НСЗУ, обравши специфікацію за вказаними пакетами послуг.

Як дізнатися, які безкоштовні послуги має надавати конкретний медичний заклад?

Це можна зробити на офіційному сайті НСЗУ. Так пацієнт може дізнатися які послуги за Програмою медичних гарантій надає будь-який заклад охорони здоров’я, що підписав договір з НСЗУ – Розділ «Укладені договори про медичне обслуговування населення». У таблиці розташовані законтрактовані заклади. Деталізувати таблицю можна за фільтрами ліворуч, а обравши необхідний заклад, потрібно натиснути кнопку «Група послуг» над таблицею. Це дозволить побачити, за якими саме групами послуг має контракти з НСЗУ потрібний заклад.

Дії пацієнта, якщо за отримання амбулаторної медичної допомоги в нього вимагають сплатити гроші або відмовили у наданні самої послуги.

• Насамперед, потрібно звернутися до головного лікаря медичного закладу, краще із письмовою заявою (скаргою), в якої вимагати усунення порушення права на отримання безоплатних медичних послуг за вказаним пакетом та посилаючись на наявність державного фінансування, отриманого медичним закладом за їх надання, яку зобов’язані зареєструвати, надавши вхідний реєстраційний номер.
• Якщо це не дало належного результату – потрібно звернутися до місцевого або обласного управління охорони здоров’я із письмовою заявою (скаргою) вже також на дії головного лікаря медичного закладу щодо відсутності реагування, в якій вимагати усунення порушення прав особи на отримання медичних послуг та допомоги, яку зобов’язані звичайно зареєструвати та відреагувати. Як правило на практиці цього достатньо для усунення порушення.
• Якщо клієнт залишився незадоволеним, він має можливість звернутися зі скаргою до Національної служби здоров’я України (НСЗУ) подавши скаргу через електронну форму на сайті НСЗУ.
• Якщо виникають запитання стосовно оформлення звернення зі скаргою, можна подзвоніть у контакт-центр НСЗУ за безоплатним номером 16-77.
• Клієнт має право звернутися зі скаргою до суду.