Автор: Nadiya Semchuk

Категорії
Новини

Порушення прав жінок, які вживають наркотики, представлені на паралельному заході 64-ї Комісії ООН з наркотичних засобів

Під час паралельного заходу 64-ї сесії Комісії ООН з наркотичних засобів: «Критична ситуація з порушенням прав жінок, які вживають наркотики в регіоні Східної Європи і Центральної Азії: потрібні негайні дії» представники державних установ та неурядових організацій обговорили проблеми і діючі передові методи надання притулку та психосоціальних послуг жінкам, які вживають наркотики.

В ході заходу було представлено огляд найчастіших видів порушень прав людини щодо представниць ключової групи – жінок, які вживають наркотики, зібраних за допомогою системи моніторингу і реагування REAct. Згідно з результатами, зафіксованими в 5 країнах: Україні, Молдові, Грузії, Киргизстані і Таджикистані, порушення стосувалися:

Також зафіксовані випадки насильства з боку поліції і принизливого ставлення в закладах охорони здоров’я. Такі дані представила Вікторія Калинюк, регіональна координаторка REAct в Східній Європі і Центральній Азії. Вона зазначила, що система REAct не тільки фіксує випадки порушення прав ключових груп населення, але і допомагає вирішувати кожен випадок індивідуально.

Організатори заходу: Альянс громадського здоров’я Alliance for Public Health і Eurasian Harm Reduction Association – EHRA

Запис зустрічі:

https://www.youtube.com/watch?v=NOMsbIwd_YQ
Категорії
Новини

REAct взяв участь у фестивалі Docudays UA

З 26 березня по 4 квітня 2021 року проходив Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA, який відбувається щороку в Києві. Метою фестивалю є сприяння дотриманню й захисту прав людини та основоположних свобод, утвердження розуміння людської гідності як найвищої цінності, підвищення рівню громадянської активності в Україні та сприяння розвитку документального кіно.

Цьогоріч, проект REAct: Права-Докази-Дія став співорганізатором правозахисного заходу «В’язнична медицина. Яку допомогу отримують хворі?», який проходив в рамках Docudays UA. Максим Буткевич, національний координатор проекту REAct в Україні, під час свого виступу пояснив, чому доступ до медичних послуг є правом усіх людей, у тому числі й тих, хто відбуває покарання та які виникають складності в отриманні інформацію про правопорушення щодо людей, які перебувають за ґратами.

«В період з листопада 2019 року до жовтня 2020 системою моніторингу і реагування REAct отримано 69 повідомлень про порушення прав від ув’язнених чи колишніх ув’язнених. Найбільше порушень стосувалися відмови у надані допомоги, здебільшого — наданні медичної допомоги. Клієнти повідомляли, що зверталися через погіршення стану здоров’я в цілому, і, зокрема, через лікування ВІЛ, щодо програми ЗПТ чи лікування туберкульозу, – розповів Максим Буткевич. –  Картина, яку змалювали учасники під час дискусії — надзвичайно тривожна. Адже, крім того, що йдеться про порушення прав людей —ув’язнені є однією з ключових груп, найуразливіших до ВІЛ і туберкульозу — теперішня ситуація з медичною допомогою в пенітенціарній системі лише сприяє поширенню цих суспільно небезпечних захворювань».

На жаль, більшість учасників та учасниць обговорення констатували, що слід говорити про те, яку допомогу не отримують хворі, які перебувають в ув’язненні та що питання з медичною допомогою в пенітенціарній системі потрібно вирішувати на державному рівні.

Категорії
Історії реагування

Допомога з відновленням документів та тимчасовим місцем проживання

До документатора проекту REAct звернулася ВІЛ-позитивна жінка, яка разом зі своєю малолітньою донькою проходила лікування у протитуберкульозному  закладі. Клієнтка з дитиною вже закінчували активну фазу лікування та мали переводитися на підтримувальну. Проте виписуватися їм не було куди, бо помешкання, у якому вони проживали до госпіталізації у занедбаному стані. За допомогою до держави жінка також не могла звернутися, бо загубила паспорт та свідоцтво про народження дитини. Оскільки на той час вона зловживала алкоголем, то відновленням документів не займалася. Батько дитини живе у занедбаному будинку, вживає алкоголь та не бентежиться про подальшу долю жінки та доньки. А в місті, де проживає клієнтка, функціонує лише один пункт для перебування безхатченків, але він нічного перебування і відмовляє матері з дитиною.

? Завдяки злагодженій роботі REAct та БО “БТ “100% ЖИТТЯ ДНІПРО”, клієнтці була надана психоемоційна підтримка та юридична консультація, під час якої вона отримала всю необхідну інформацію. Також, жінку перенаправлено до представників Ценр Реабілітації “Новий Початок”, які допомогли з наданням тимчасового притулку та відновленням документів після виписки.

Категорії
Новини

REAct заручився підтримкою представництва Омбудсмана на Миколаївщині

Представники проекту REAct в Миколаївському регіоні домовилися про співпрацю щодо дотримання прав представників ключових груп, вразливих до ВІЛ та туберкульозу з регіональною представницею Уповноваженого ВРУ з прав людини в Миколаївській області Юлією Левкович та регіональним координатором взаємодії з громадськістю Вадимом Жепало.

Під час робочої зустрічі, яка відбулася у квітні 2021 року, учасники обговорили питання співпраці щодо забезпечення прав уразливих груп населення, у тому числі  чоловіків, які мають сексуальні стосунки з чоловіками, осіб, які надають сексуальні послуги за винагороду, людей, які вживають наркотичні засоби ін’єкційним шляхом, людей, які живуть з туберкульозом, безхатченків, людей у місцях позбавлення волі та колишніх ув’язнених, ромського населення, підлітків у кризових ситуаціях.

З урахуванням мети проекту REAct, під час зустрічі погоджено інформування реакторами працівників регіонального представництва Омбудсмана про випадки порушень прав уразливих груп населення, проведення спільних просвітницьких заходів, внесення відповідних пропозицій до органів влади, розробку меморандуму про співпрацю та спільного плану дій.

Категорії
Корисні матеріали Поради юриста

Що робити, якщо медичні працівники відмовляють у наданні медичної допомоги та послуг?

Українське законодавство гарантує право на охорону здоров’я та медичну допомогу (ст. 49 Конституції України). Однак, на жаль, існують випадки, коли громадяни стикаються з відмовою медичних працівників у наданні медичних послуг та допомоги, у тому числі у госпіталізації.

Що при цьому слід мати на увазі та як діяти в такому разі?

  1. Насамперед потрібно знати, що розуміється під поняттям «медична допомога». Відповідно до ст.3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (Основи), медична допомога – діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами.
  2. До медичної допомоги належать: екстрена медична допомога; первинна медична допомога; вторинна (спеціалізована) медична допомога (амбулаторна); третинна (високоспеціалізована) медична допомога (стаціонарна); паліативна допомога.
  3. Кожен пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому закладі охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування (ст. 38 Основ).
  4. Також, у разі необхідності надання особі екстреної медичної допомоги, відповідно до Закону України «Про екстрену медичну допомогу», кожен має право звернутися за отриманням екстреної медичної допомоги до найближчого відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров’я, який може забезпечити надання такої допомоги.

Невідкладним станом людини відповідно до Закону України «Про екстрену медичну допомогу» вважається раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини або оточенню і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин (ст.1 Закону). Відмова у прийнятті пацієнта, який потребує екстреної медичної допомоги, або несвоєчасне надання екстреної медичної допомоги пацієнту, який її потребує, є не допустимим і тягне за собою кримінальну відповідальність за ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний надати таку допомогу, якщо йому відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого (ст. 139 Кримінального кодексу України).

  • До речі, щодо поточної (не екстреної) потреби у стаціонарному лікуванні. Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не пов’язує надання медичної допомоги лікувальними закладами чи надання будь-яких інших послуг з реєстрації чи проживання особи. Тобто, якщо особа зареєстрована за однією адресою (наприклад, у райцентрі області / в іншої області), а проживає за іншою (в обласному центрі / іншому місті), це не позбавляє її права звернутись до лікувального закладу за місцем фактичного проживання та вимагати надання кваліфікованої медичної допомоги. Для цього такій особі потрібно звернутись до лікарні із заявою на ім’я головного лікаря, в якій викласти прохання поставити її на облік за місцем фактичного проживання, що мають за законом зробити.

Дії клієнта, якщо порушено його права, на отримання медичної допомоги.

  • Насамперед має сенс звернути увагу медичного працівника – порушника, що права особи на отримання медичної допомоги, гарантовані чинним законодавством України (зазначені вище), незаконно порушуються цим медичним працівником та вимагати дотримання прав особи.
  • Звернутися до головного лікаря медичного закладу із письмовою заявою (скаргою), в якій вимагати усунення порушення права на отримання медичних послуг та допомоги. Заяву зобов’язані зареєструвати, надавши вхідний реєстраційний номер.
  • Якщо, раптом, попри очікування, це також не дало належного результату (на практиці це буває не так часто) – потрібно звернутися до міського або, навіть, обласного управління охорони здоров’я: http://moz.gov.ua/regionalni-upravlinnja із письмовою заявою (скаргою) на дії головного лікаря медичного закладу щодо відсутності реагування, в якій вимагати усунення порушення прав особи на отримання медичних послуг та допомоги, яку зобов’язані зареєструвати та відреагувати. Зазвичай цього достатньо для усунення порушення.
  • Якщо клієнт залишився незадоволеним, він має можливість звернутися зі скаргою до Міністерства охорони здоров’я чи до суду.
  • Також, у разі наявності наслідків відмови у прийнятті пацієнта, який потребував екстреної медичної допомоги або несвоєчасного надання екстреної медичної допомоги пацієнту, який її потребував, можливо звернутися із заявою до Національної поліції України на підставі ст. 139 Кримінального кодексу України за ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний надати таку допомогу, якщо йому відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого.
Категорії
Історії реагування

Проблеми доступу до ЗПТ у виправних центрах

Однією з проблем, з якою зустрічаються представники уразливих груп, є високий поріг доступу до програми замісної підтримуючої терапії (ЗПТ), а саме: можливість отримувати препарати лише на сайтах, недоступність до препаратів у випадку затримання чи ув’язнення та ін.

Клієнт проекту REAct, який раніше вже звертався за допомогою, поскаржився на порушення його прав у доступі до лікування. Чоловік, який живе з ВІЛ, отримував лікування ЗПТ у наркології за місцем проживання. З метою відбування покарання його направили до виправного центру, який знаходиться в іншій області. Не маючи, у виправному закладі, доступу до ЗПТ, чоловік троє суток знаходився у абстинентному синдромі.

Завдяки наявній у клієнта інформації про систему REAct, він зателефонував документатору і попросив допомогти у доступі до отримання ЗПТ. Чоловіка одразу переадресували на Гарячу лінію з питань ЗПТ та надали необхідну консультацію, що робити у подібних випадках. Вранці наступного дня було відновлено право клієнта на доступ до ЗПТ і чоловік отримав препарати.

Категорії
Корисні матеріали Поради юриста

Що робити, якщо медичний працівник розголосив ваш ВІЛ-позитивний статус?

Українське законодавство охороняє особисту інформацію про стан здоров’я та забороняє її незаконне розголошення. Однак на практиці, на жаль, існують випадки, коли медичні працівники розголошують інформацію про захворювання особи на ВІЛ-інфекцію, що є прямим порушенням прав хворого та вимог законодавства.

Що при цьому слід мати на увазі та як діяти в такому разі?

  1. Насамперед щоб вірно зорієнтуватися, потрібно знати про наступне. Будь-який працівник медичного закладу (лікар, медична сестра та немедичний персонал), якому у зв’язку з виконанням своїх службових або про­фесійних обов’язків стало відомо про хворобу та стан здоров’я особи, не має права розголошувати цю інформацію, крім передбачених законодавством випадків.

Розголошення відомостей про проведення медичного обстеження на виявлення вірусу імунодефіциту людини, або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів тягне за собою кримінальну відповідальність на підставі статті 132 Кримінального кодексу України.

  1. Медичною таємницею при цьому є не тільки стан здоров’я людини та діагноз, а й факт звернення людини до лікувального закладу за медичною допомогою, згідно зі статтею 39-1 “Основ законодавства України про охорону здоров’я” – право на таємницю про стан здоров’я.
  2. Розголошення відомостей означає, що особа, яка зобов’язана зберігати отриману медичну інформацію в таємниці, незаконно ознайомлює з нею сторонніх осіб або своєю поведінкою створює умови, які надають стороннім особам можливість дізнатися медичну таємницю відносно пацієнта медичного закладу, особливо коли це стосується ВІЛ-статусу. Способи розголошення відомостей можуть бути різними: як повідомлення у розмовах з іншими особами, наприклад, сусідами за місцем мешкання хворого, передання через сторонніх осіб якихось запрошень на чергове відвідування лікаря у, наприклад,  Центрі СНІДу до надання сторонній особі документів, що містять відповідні відомості.
  3. Також, відповідно до ст. 15 ЗУ «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», люди, які живуть з ВІЛ, мають право на відшкодування шкоди,  пов’язаної з обмеженням їхніх прав унаслідок розголошення чи розкриття інформації про їх позитивний ВІЛ-статус.

Дії клієнта, якщо порушено його права, внаслідок чого розголошено ВІЛ-позитивний статус

  • Якщо у потерпілої від порушення прав (розголошення статусу) особи є бажання доводити справу до кримінальної відповідальності медичного працівника – порушника, то вона має подати заяву про вчинення відносно неї злочину за статтею 132 Кримінального кодексу України до Національної поліції.
  • Якщо особа отримала шкоду, пов’язану з обмеженням її прав внаслідок розголошення чи розкриття інформації про її позитивний ВІЛ-статус, вона має підстави звернутися до суду з цивільним позовом щодо винної особи (медичного працівника чи медичного закладу, згідно з фактичними обставинами випадку) про відшкодування шкоди за ст. 15 ЗУ «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».     
Категорії
Історії реагування

Допомога в отриманні безкоштовних ліків

Клієнтка звернулася до REAct, через порушення прав її онуки, непрацездатної людини, яка входить  до групи підвищеного ризику захворювання на туберкульоз.

Літня жінка розповіла, що зверталася до Департаменту охорони здоров’я у себе в регіоні щодо подальшого безкоштовного отримання дороговартісного препарату «Хуміра» для своєї онуки, у якої туберкульоз, але отримала відмову.

Документатором REAct була надана допомога у підготовці та поданні заяви на ім’я місцевого депутата для подальшого реагування виконавчими органами міської ради. Незабаром клієнтка отримала відповідь від Департаменту охорони здоров’я міської ради, в якій зазначалося, що онуку внесено у список отримувачів безкоштовних ліків для боротьби з недугою.

Категорії
Без категорії

Система REAct долучилася до Маршу Жінок – 2021

Команда системи моніторингу та реагування на порушення прав людини в Україні – REAct підтримує вимоги Маршу жінок-2021 щодо забезпечення дотримання прав жінок з ключових спільнот таких, як повага і захист, викорінення гендерно-обумовленої дискримінації та належне виконання обов’язків з боку держави. Представники REAct взяли участь в Марші у Києві, Одесі та Харкові, щоб привернути увагу до викликів, з якими стикаються жінки в Україні, особливо під час пандемії COVID-19.

З 775 випадків порушення прав представників і представниць ключових спільнот, які були зафіксовані силами REAct у 2020 році, 42% припадають на звернення від жінок, тому що, навіть на тлі поширених правопорушень, порушення прав жінок є кричущими. Найчастіше права жінок порушуються медичними працівниками (48%), поліцією (22%), близьким оточенням (17%) і соціальними службами (7%).

Як свідчать дані, отримані при впровадженні REAct в 4 пілотних регіонах, торік зафіксовано 327 випадків порушення прав серед жінок, з яких 189 випадків щодо жінок ЛВІН. Основним порушником щодо представниць ЛВІН є медичні працівники державних установ охорони здоров’я – в 41% випадків, на другому місці – поліція – в 22% випадків.

Ми рішуче підтримуємо вимоги Маршу жінок-2021, тому що:

  • права жінок – це права людини, а гендерно-обумовлена ​​дискримінація – це порушення прав людини;
  • ми допомагаємо представникам і представницям ключових спільнот, уразливих до ВІЛ і туберкульозу, які зіткнулися з порушенням їх прав – і багато з цих порушень стосуються, перш за все, жінок;
  • гендерно-обумовлена ​​дискримінація виключає загальний доступ до послуг з охорони здоров’я і підвищує уразливість до ВІЛ і туберкульозу;
  • в умовах гендерної нерівності жінки є більш уразливими до багатьох небезпечних захворювань;
  • чимало форм гендерно-обумовленої дискримінації є «прихованими» і призводять до того, що жінки, які її відчувають, не можуть отримати допомогу і захист;
  • без усунення гендерної нерівності та гендерно-обумовленого насильства неможливо перемогти епідемію – зокрема ВІЛ і туберкульозу;
  • суспільством і державними структурами зроблено занадто мало для того, щоб забезпечити всім жінкам, незалежно від соціального статусу, роду занять і стану здоров’я, адекватну підтримку і захист.

Звернувшись до представників системи REAct, можна безплатно отримати психологічну підтримку, соціальний супровід, допомогу в отриманні медичних послуг та юридичний супровід. Всі звернення документуються з дотриманням принципів конфіденційності та надійності зберігання даних.

Категорії
Новини

Система REAct долучилася до Маршу Жінок – 2021

Команда системи моніторингу та реагування на порушення прав людини в Україні – REAct підтримує вимоги Маршу жінок-2021 щодо забезпечення дотримання прав жінок з ключових спільнот таких, як повага і захист, викорінення гендерно-обумовленої дискримінації та належне виконання обов’язків з боку держави. Представники REAct взяли участь в Марші у Києві, Одесі та Харкові, щоб привернути увагу до викликів, з якими стикаються жінки в Україні, особливо під час пандемії COVID-19.

З 775 випадків порушення прав представників і представниць ключових спільнот, які були зафіксовані силами REAct у 2020 році, 42% припадають на звернення від жінок, тому що, навіть на тлі поширених правопорушень, порушення прав жінок є кричущими. Найчастіше права жінок порушуються медичними працівниками (48%), поліцією (22%), близьким оточенням (17%) і соціальними службами (7%).

Як свідчать дані, отримані при впровадженні REAct в 4 пілотних регіонах, торік зафіксовано 327 випадків порушення прав серед жінок, з яких 189 випадків щодо жінок ЛВІН. Основним порушником щодо представниць ЛВІН є медичні працівники державних установ охорони здоров’я – в 41% випадків, на другому місці – поліція – в 22% випадків.

Ми рішуче підтримуємо вимоги Маршу жінок-2021, тому що:

  • права жінок – це права людини, а гендерно-обумовлена ​​дискримінація – це порушення прав людини;
  • ми допомагаємо представникам і представницям ключових спільнот, уразливих до ВІЛ і туберкульозу, які зіткнулися з порушенням їх прав – і багато з цих порушень стосуються, перш за все, жінок;
  • гендерно-обумовлена ​​дискримінація виключає загальний доступ до послуг з охорони здоров’я і підвищує уразливість до ВІЛ і туберкульозу;
  • в умовах гендерної нерівності жінки є більш уразливими до багатьох небезпечних захворювань;
  • чимало форм гендерно-обумовленої дискримінації є «прихованими» і призводять до того, що жінки, які її відчувають, не можуть отримати допомогу і захист;
  • без усунення гендерної нерівності та гендерно-обумовленого насильства неможливо перемогти епідемію – зокрема ВІЛ і туберкульозу;
  • суспільством і державними структурами зроблено занадто мало для того, щоб забезпечити всім жінкам, незалежно від соціального статусу, роду занять і стану здоров’я, адекватну підтримку і захист.

Звернувшись до представників системи REAct, можна безплатно отримати психологічну підтримку, соціальний супровід, допомогу в отриманні медичних послуг та юридичний супровід. Всі звернення документуються з дотриманням принципів конфіденційності та надійності зберігання даних.

Категорії
Історії реагування

Розкриття статусу та як допоміг REAct захистити права клієнтки

Коли людина вперше дізнається про свій ВІЛ-статус, сама не може в це повірити, і, часто, заперечує його. Через це їй важко розповісти про своє захворювання рідним, близьким людям. Ще однією вагомою причиною не розповідати про ВІЛ є високий рівень стигми у суспільстві. Але, часто трапляється, що розголошення статусу стається всупереч волі людини.

Сніжана потрапила до REAct в дуже пригніченому стані. Жінка живе з ВІЛ, відповідально приймає АРВ терапію, виховує малолітню дочку та доглядає за матір’ю з інвалідністю. Розпочавши нові стосунки з чоловіком, на клієнтку посипалися погрози, а згодом і відкриті залякування від сусідки, яка раніше була близькою подругою. Після того, як «подруга» стала нівечити майно Сніжани, вона вимушена була звернутися до поліції. Правоохоронці приїздили на виклики та проводили лише бесіди. Зрештою, був розкритий ВІЛ-позитивний статус жінки серед мешканців будинку та членів її родини. Це позбавило клієнтку здатності нормально працювати та відпочивати.

Зважаючи на бездіяльність місцевої поліції, Сніжана зателефонувала на гарячу лінію поліції, де їй пояснили, що погрози в усній формі не є злочином. А отже, виходить, що на законодавчому рівні держава не захищає осіб, які опинилися в подібній ситуації.

Завдяки злагодженій роботі REAct та БО “БФ “Громадське здоров’я” (м. Кривий Ріг) клієнтці була надана психоемоційна підтримка психолога фонду, який допоміг у ситуації з розкриттям статусу та подоланням тривоги за своє життя і здоров’я дитини. Після цього жінку направлено на сайт правової допомоги для подальшої роботи щодо захисту її прав.

Зараз у житті Сніжани все поступово налагоджується, а надана підтримка системи REAct, певним чином, цьому допомогла.

Категорії
Корисні матеріали Поради юриста

Що робити, якщо роботодавець вимагає надати інформацію про Ваш ВІЛ-статус?

Багато людей, у своєму повсякденному житті, зіштовхуються з порушенням їхніх прав. Щоб допомогти краще зрозуміти свої права та розібратися у законодавстві, ми започатковуємо рубрику «Знай свої права», в якій можна буде знайти практичні рекомендації від юриста та поставити своє запитання для отримання розгорнутої відповіді. Отже, перша тема: що робити, якщо роботодавець вимагає надати інформацію про Ваш ВІЛ-статус?

Українське трудове законодавство забороняє працедавцям при укладанні трудової угоди вимагати, зокрема, особисту інформацію про стан здоров’я і ВІЛ-статус. Однак на практиці, на жаль, досить поширені випадки, коли керівники підприємств, установ, організацій вимагають від працівника довідку про відсутність захворювання на ВІЛ-інфекцію, що є прямим порушенням трудового законодавства.

Що слід пояснити працедавцю на його вимогу пройти тестування на ВІЛ?

  1. При вимаганні від працівника довідки про відсутність захворювання на ВІЛ-інфекцію потрібно зазначити та наголосити, що тестування на ВІЛ є правом, а не обов’язком, посилаючись на статтю 6 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» (далі – Закон), яка визначає право особи на тестування з метою виявлення ВІЛ, умови та порядок його проведення. А саме, що «тестування проводиться добровільно, з дотриманням умов щодо конфіденційності персональних даних, у тому числі даних про стан здоров’я особи».

2. Інформація про тестування на ВІЛ надійно захищена, не зважаючи на результат. Про результати тестування з метою виявлення ВІЛ повідомляється лише особі, стосовно якої було проведено тестування, працівником, уповноваженим на це закладом, що проводив тестування, з урахуванням вимог щодо конфіденційності зазначеної інформації, а у випадках та за умов, установлених Законом, – батькам чи іншим законним представникам такої особи (стаття 7 Закону).

3. Закон гарантує захист інформації про позитивний ВІЛ-статус людини від розголошення та розкриття третім особам (стаття 13 Закону), а відомості про результати тестування особи з метою виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції є конфіденційними та становлять лікарську таємницю, яка може бути повідомлена іншим третім особам – лише за рішенням суду в установлених законом випадках.

4. Звільнення з роботи, відмова у прийнятті на роботу, а також обмеження інших прав через питання ВІЛ-статусу забороняється, а неправомірні дії посадових осіб, відносно цього, можуть бути оскаржені в адміністративному та судовому порядку. Тобто пояснити працедавцю, що відмова у працевлаштуванні у зв’язку з проходженням тестування на ВІЛ може бути і буде Вами оскаржена в суді.

Категорії
Історії реагування

Домашнє насилля та як з ним впоралася клієнтка REAct

Проблема домашнього насилля значно загострилася під час пандемії коронавірусу. Згідно статистики Міністерства соціальної політики України, 90% осіб, які страждають від домашнього насильства – це жінки. У 2020 році кількість випадків, коли жінки та дівчата зазнавали психологічного або фізичного переслідування, зросла на 52%.

Олені 35 років, вона належить до вразливої групи населення, оскільки є споживачкою ін’єкційних наркотиків та працівницею комерційного сексу. Жінка часто страждала від домашнього насилля зі сторони чоловіка. Він постійно підіймав на неї руку, вимагав грошей та всіляко принижував. Звертатися за допомогою до правоохоронних органів Олена не наважувалася, оскільки боялася стигми зі сторони працівників поліції.

За допомогою до проекту REAct жінка звернулася після нанесених чоловіком сильних фізичних травм. ЇЇ одразу було направлено на консультацію до психолога та рекомендовано звернутися в поліцію та на гарячу лінію для осіб, які постраждали від домашнього насильства. Необхідну підтримку та емоційне консультування надали соціальні працівники, у яких Олена отримувала послуги щодо профілактики ВІЛ.

Працівники REAct допомогли Олені скласти заяву до поліції. Правоохоронці затримали її чоловіка та роз’яснили, що за вчинення домашнього насилля існує кримінальна відповідальність.

Категорії
Новини

Пандемія COVID-19 негативно вплинула на дотримання прав людини в Україні

З початком епідемії коронавірусу ми стали фіксувати більше звернень від людей з ключових груп щодо порушень їх прав. У 2020 році, в Україні, зафіксовано 775 кейсів, кожен з яких містить по декілька правопорушень водночас.

9 грудня 2020 року об 11:00 відбудеться зустріч з прямою трансляцією «Права ключових груп в Україні і регіоні СЄЦА: ситуація, моніторинг, реагування на порушення», на якій буде представлено результати унікальної в Україні та регіоні системи реагування на порушення прав серед уразливих груп населення до ВІЛ та туберкульозу – REAct.

Згідно з результатами 2020 року, ми бачимо, що уразливі групи населення, а саме люди, які живуть з ВІЛ/СНІД, споживачі ін’єкційних наркотиків, чоловіки, що мають секс з чоловіками та працівники секс-індустрії не отримують рівний доступ до реалізації своїх прав і свобод. Працівники державних структур найчастіше порушують права таких людей – у 74% зафіксованих в Україні порушень порушником були працівники державних структур: поліції, державних медичних закладів та інші.

Стаття 25 Загальної декларації прав людини наголошує, що кожна людина має право на медичний догляд. Концепція «Здоров’я для всіх» стала ключовим принципом роботи ВООЗ, а також всіх міжнародних та національних інституцій сфери охорони здоров’я. Проте, згідно з результатами проєкту, основним порушенням прав груп ризику в Україні є відмова в доступі до медичних послуг з боку поліції або закладів охорони здоров’я (36%), на другому місці – дискримінація / стигматизація (27%), на третьому – фізичне насильство (14%). Система REAct дає можливість як відстежувати такі порушення для узагальнення та впливу на чинні політики і практики, так і вчасно реагувати на них у кожному конкретному випадку.

“Неможливо зупинити епідемії ВІЛ і туберкульозу, продовжуючи порушувати права людини, криміналізувати групи ризику, практикувати гендерну нерівність. І бездіяльність – неприпустима. REAct – дієвий інструмент для моніторингу порушення прав людини зусиллями спільнот, а також і для негайного реагування для захисту прав“, – говорить Андрій Клепіков, виконавчий директор МБФ «Альянс громадського здоров’я».

Під час зустрічі обговорюватимуться основні результати та способи реагувань на проблеми порушень прав уразливих груп до ВІЛ та туберкульозу в Україні і регіоні Східної Європи та Центральної Азії, будуть сформульовані структуровані заходи щодо захисту прав людини і надані пропозиції для розробки політик з реагування на порушення.

Спікери:

  • Андрій Клепіков, виконавчий директор МБФ Альянс громадського здоров’я;
  • Ігор Кузін, в.о. генерального директора Центру громадського здоров’я МОЗ України;
  • Марина Новачук, старший радник Представництва ЮНЕЙДС в Україні;
  • Ольга Варецька, асоційований директор з стратегічної інформації та МіО МБФ Альянс громадського здоров’я;
  • Тетяна Дешко, директор міжнародних програм МБФ Альянс громадського здоров’я;
  • Михайло Голіченко, міжнародний експерт з питань прав людини, старший аналітик Канадської правової мережі по ВІЛ/СНІДу.

Запрошуємо вас долучитися до онлайн-трансляції:

https://www.youtube.com/watch?v=i2LgUNbdFB4
https://www.youtube.com/watch?v=r_p1aDgKsmw
Категорії
Новини

Розширення реалізації проєкту REAct в Україні на сім нових регіонів

Вже цієї осені географія реалізації проєкту REAct поповнилася новими регіонами, такими як Львів, Луцьк, Чернігів, Запоріжжя, Харків, Херсон і Миколаїв.

З 21 вересня по 13 жовтня 2020 року було проведено ряд робочих зустрічей «Впровадження системи моніторингу та швидкого реагування на порушення прав людини в Україні – REAct» для представників НУО в семи регіонах України. Учасниками робочих зустрічей були документатори проєкту, координатори у відповідних регіонах, правозахисні та неурядові організації у сфері профілактики ВІЛ/ТБ.

Під час робочих зустрічей ми представили перші результати впровадження проєкту REAct в пілотних регіонах, поділилися історіями успіху, а також обговорили наявні бар’єри в області прав людини у відношенні доступу до ВІЛ-сервісів і подальші кроки по розширенню впровадження системи в зазначених областях.

Оскільки система REAct орієнтована на фіксацію випадків порушень прав на індивідуальному рівні, нам важливо залучити максимальну кількість представників місцевих недержавних організацій, щоб вони змогли стати частиною проєкту REAct у своїх регіонах. Кожен випадок порушення, зокрема некоректне ставлення працівників правоохоронних органів чи медичних установ, прояви насильства, розголошення ВІЛ-статусу або відмову в наданні медичних послуг, або їх надання в неповному або неякісному обсязі – порушують права зазначених осіб на гідне життя і чинять негативний вплив на ефективність заходів з протидії поширенню ВІЛ / ТБ в контексті профілактики і лікування.

Категорії
Новини

Підвищення рівня знань документаторів REAct про механізми реагування на випадки порушення прав

16-28 липня 2020 року відбулася серія онлайн тренінгів на тему «Основи реагування на порушення прав представників/представниць ключових груп в рамках проєкту REAct». Оскільки реагування – важлива складова проєкту REAct, метою проведення тренінгів було підвищення рівня знань документаторів про механізми та інструменти ефективного реагування на випадки правопорушень.

Під час тренінгу розглядалися і обговорювалися такі важливі теми, як:

∙ визначення та види прав людини;

∙ роль держави у випадках порушення прав;

∙ визначення і ознаки дискримінації;

∙ типові порушення з боку поліції, медичних працівників;

∙ механізми захисту представників прав ключових спільнот;

∙ сервіси та організації з надання правової допомоги;

∙ параюридична допомога;

∙ особливості взаємодії з адвокатом;

∙ можливості та інструменти адвокації.

Також був представлений досвід регіонів «пілота» в здійсненні реагування на випадки порушень прав ключових спільнот.

На завершення серії онлайн тренінгів учасникам було забезпечено простір для обговорення – «Жива Бібліотека». У чотирьох віртуальних «кімнатах» обговорювалися правові питання щодо окремих спільнот – людей, які вживають наркотики ін’єкційно, працівників секс-бізнесу, ЛГБТ-спільноти та підлітків в ризикових ситуаціях. Окремої уваги заслуговують експерти, які були залучені в рамках тренінгу:

∙ Павло Скала (МБФ «Альянс громадського здоров’я»);

∙ Оксана Покальчук (Amnesty International);

∙ Оксана Гузь (приватний адвокат);

∙ Шейлат Афолабі (Український фонд правової допомоги);

∙ Ірина Федорович (Центр «Соціальна дія»);

∙ Сергій Пернікоза (Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів);

∙ Наталя Козаренко, Сергій Мовчан (Українська Гельсінська спілка з прав людини);

∙ Ольга Клименко (TB People Ukraine);

∙ Андрій Роханський (ГО «Інститут правових досліджень та стратегій»);

∙ Руслана Панухнік (ГО «КиївПрайд»);

∙ Максим Буткевич (Національний координатор проєкту REAct в Україні).