Автор: Tetiana Palamar

Протягом 2021 року документаторами проєкту REAct неодноразово фіксувалися випадки порушення прав пацієнтів ЗПТ, які зокрема були пов’язані з перебоями в поставках необхідних препаратів та незаконними затриманнями клієнтів працівниками правоохоронних органів. Так, протягом січня-листопада 2021 року, до системи REAct звернулися 379 осіб з числа пацієнтів ЗПТ. 

До Міжнародного дня солідарності, який відзначають 20 грудня, координатор проєкту REAct в Київській області, Іван Вікторов, розповідає про різницю в отриманні ЗПТ на приватних та державних сайтах, можливі причини в перебоях поставок препаратів, їх наслідки для клієнтів приватних закладів та про те, яку роль відіграють неурядові організації в питаннях захисту прав ключових груп на отримання життєво важливого лікування. 

1. Отримання ЗПТ на базі державних сайтів в рамках програми ЗПТ та в приватних закладах, наприклад, через аптеки – в чому різниця, які переваги та ризики для клієнтів? 

Різниця в тому, що за рецептом в аптеці клієнт не прив’язаний за часом до пункту видачі ЗПТ, а на державній програмі є певні вимоги до пацієнта. Так, за звичайним порядком прийому ЗПТ, пацієнту потрібно чітко в призначений день та час з’являтися за ліками. Інший можливий механізм, коли пацієнт отримує препарати для самостійного прийому на 7-10 днів. Однак для цього пацієнту теж потрібно відповідати ряду вимог, в тому числі перебувати на державній програмі ЗПТ на звичайному порядку приймання препаратів не менш як 3 місяці (з умовами карантину, раніше – 6 місяців – прим. редак.). По-перше, це вимагає від клієнта бути фізично присутнім на сайті видачі ЗПТ, а по-друге, обмежує його у вільному часі. Наприклад, якщо клієнт працює, то це вимагає його відсутності на роботі та може стати проблемою для роботодавця. Тому люди купують рецепти та платять за пігулки, аби жити без певних зобов’язань.

2. Скільки клієнтів на державній програмі ЗПТ і скільки отримують ліки на приватних сайтах? Яка статистика по Києву? 

Статистика по державних сайтах є на сайті ЦГЗ (станом на 01.11.2021 послуги ЗПТ на базі лікувально-профілактичних закладів України отримують 16 617 осіб – прим. редак.), а по приватних можу назвати лише приблизну кількість: в Києві близько 70 кабінетів видачі, в кожному приблизно по 400 осіб, тобто близько 20 000 пацієнтів ЗПТ на приватних сайтах. При цьому один пацієнт може перебувати на кількох приватних сайтах видачі ЗПТ. Це підвищує ризик, що потім ці препарати починають продавати в приватних цілях. Тобто у приватних сайтів немає спеціальної бази, де вони відстежують клієнтів, які вже перебувають на програмі. Пацієнт приходить, платить гроші, отримує рецепт.

3. Які виникають бар’єри у клієнтів під час отримання ЗПТ у приватних закладах?

Бар’єри виникають в тому, що не завжди в аптеках є в наявності метадон, тобто приватний сайт видачі ЗПТ не може гарантувати безперебійність прийому ЗПТ для пацієнта. Аптеки можуть ще робити такий ажіотаж в рамках штучного підвищення ціни на препарат, тобто, потім зможуть продати більше і дорожче. Неодноразово були випадки із закриттям кабінетів та вилученням всієї документації, в тому числі і з персональними даними пацієнтів. Іноді працівники поліції проводять такі рейди по приватним сайтам видачі ЗПТ, але це в основному нічим не закінчується безпосередньо для сайту, але для пацієнтів – це загрожує розголошенням таємниці діагнозу, персональних даних, бо часто працівники поліції вилучають медичну документацію (журнали, картки пацієнтів).

4. Ви згадали про нестабільність отримання препаратів на приватних сайтах ЗПТ. Які можливі причини подібних ситуацій? 

По-перше, так можуть робити, аби перевести більше пацієнтів на державну програму ЗПТ. Але, є кілька нюансів: аби потрапити на державну програму ЗПТ, пацієнт має стати на внутрішній облік пацієнтів ЗПТ, а це може позбавити права влаштуватися на «нормальну роботу». Крім того, на державній програмі є ряд вимог до пацієнтів ЗПТ, про які я вже згадував, це не всім може підходити. Когось це буде пригнічувати, адже може виглядати як так зване клеймо «наркозалежний». Перебої у поставці препаратів виникають як правило в кінці року. Це може відбуватися через: те, що закупівлі субстанції для вироблення препаратів ЗПТ припадають на кінець року через квоти; несвоєчасне надходження коштів від регіональних КП «Фармація»; виготовлення великої партії препарату для державного замовлення, в тому числі на експорт.

5. Чи є механізм попередження подібних ситуацій з перериванням лікування через затримки з поставками препаратів на приватних сайтах ЗПТ?

Немає, на приватних сайтах не можуть гарантувати пацієнтам безперебійність препаратів ЗПТ, бо ніхто не відстежує таких пацієнтів – виписали рецепт, отримали гроші за рецепт і на цьому все. Лише державний сайт видачі ЗПТ гарантує пацієнтам безперебійність прийому ЗПТ, а тому немає ризику зриву пацієнта з лікування та повернення до «вуличних наркотиків».

6. Які наслідки виникають у пацієнтів ЗПТ, коли препарати відсутні на приватних сайтах, або їх поставка затримується? 

Якщо немає ліків в аптеці, люди підуть до так званих «бариг» (наркоторговців – прим. редак.), але вже ціна буде в кілька разів вища. Якщо немає грошей, наркозалежна людина може піти на злочин, бо йому потрібні ліки, або може піти на вулицю за наркотиками, а це більше 90% передозувань, і якщо не надати вчасно допомогу, на жаль, людина помре.

7. Якщо пацієнт ЗПТ хоче перейти в державну програму ЗПТ, через який час клієнта можуть взяти на таку  програму ? 

Держава на сьогоднішній день активно проводить набір на програму ЗПТ, тому, у пацієнта завжди є вибір гарантованого отримання препаратів ЗПТ. Стати учасником програми ЗПТ можна протягом одного дня, достатньо принести флюорографію або рентген. Однак, це може затягнутися, оскільки, по-перше, це залежить від бажання пацієнта, як швидко він погодиться стати на державну програму і чи він готовий до цього. По-друге, є певна процедура відповідно до законодавчих актів, пацієнт повинен пройти процедуру індукції (підбір дози – прим. редак.), після цього лікар-нарколог проводить відповідну роботу з пацієнтом щодо необхідності прийому таких препаратів та мотивації безперервного прийому, після чого пацієнту призначається ЗПТ. 

8. Яка роль неурядових організацій в супроводі пацієнтів ЗПТ? ?

Почнемо з того, що на приватних сайтах видачі ЗПТ немає соціальних працівників, вони там і не передбачені. Роль НУО – це саме консультування з питань переходу на державну програму ЗПТ, перенаправлення та супровід таких пацієнтів, формування прихильності до лікування, і, на мою думку, це великий внесок. В Україні працює Гаряча лінія з питань ЗПТ, куди пацієнти зі всіх регіонів звертаються з проблемами, що стосуються замісної підтримувальної терапії. Спочатку такі проблеми оперативно вирішуються силами НУО, потім вже звертаємося до державних інституцій, які уповноважені вирішувати подібні питання. Силами НУО проводиться велика робота з мобілізації та розширення можливостей спільнот, ініціювання внесення змін до законів та законодавчих актів, але ще є проблеми, які необхідно вирішувати. Наприклад, ми постійно пишемо про проблеми в спільноті, але, чи чують нас в певних державних інституціях, – це вже інше питання. 

9. Які є механізми контролю з боку держави за подвійним отримання ЗПТ (і у приватних сайтів, і в державній програмі)?

Відповідальність, скоріше, покладається на самих пацієнтів ЗПТ, які перебуваючи на державній програмі та додатково звертаються на приватні сайти. Однак, якщо такий факт буде з’ясовано поліцією, то такі дії можуть кваліфікуватися, як незаконне заволодіння наркотичними засобами та їх зберігання. У подальшому це може мати негативні наслідки для клієнта (прецеденти вже траплялися). В цілому, таких механізмів відстеження подвійного прийому ЗПТ немає.

10. Які загалом випадки порушення прав пацієнтів ЗПТ зі сторони поліції? Як такі кейси вирішуються та на чию користь?

Можна сказати, що десь половина кейсів, які зафіксовано за допомогою системи REAct в Київській області, щодо порушень з боку працівників поліції припадає саме на пацієнтів ЗПТ. Працівники поліції часто зловживають своїми посадовими повноваженнями відносно пацієнтів ЗПТ, бо все одно вважають їх «наркоманами». Частіше, це незаконні затримання, обшуки поліцією, проведення наркологічного огляду (іноді примусово), вилучення препаратів ЗПТ, вимагання грошей за начебто не відкриття кримінальної справи. Хоча пацієнти не порушували закон, вони абсолютно законно отримали рецепт на видачу препаратів ЗПТ. На ці випадки одразу реагують представники партнерських НУО, частіше такі випадки вирішуються на користь самого пацієнта, бо наші дружні організації мають в своєму штаті висококласних фахівців, які вже не один рік працюють з ключовими групами та знають, як діяти в тій чи іншій ситуації. Для підвищення обізнаності працівників поліції щодо роботи з ключовими групами, за підтримки МБФ «Альянс громадського здоров’я» та інших партнерських організацій активно проводяться тренінгові модулі. На цих тренінгах, в тому числі, презентуються дані щодо порушень прав ключових спільнот, які були зібрані за допомогою REAct. 

Дякуємо за матеріал:

Івану Вікторову, координатору проєкту REAct в Київській області 

Світлані Ткалі, президенту БФ «Надія та довіра», документатору проєкту REAct 

У масштабах регіону Східна Європа та Центральна Азія кожен третій зареєстрований випадок порушення прав пов’язаний із поліцейськими та правоохоронними органами. Представники цих структур порушують права на життя, свободу та фізичну недоторканність.

До Міжнародного дня прав людини виконавчий директор МБФ «Альянс громадського здоров’я» Андрій Клепіков розповів, як протидіяти порушенню прав людини щодо вразливих груп населення та пояснив, чи дійсно Україні вдалося подолати епідемію ВІЛ/СНІД.

Згідно з даними, які фіксує програма REAct, станом на 1 грудня 2021 року, в Україні з порушенням прав людини зіткнулися понад 1700 осіб із представників уразливих груп. З них: 

• 379 осіб — пацієнти програми ЗПТ,
• 322 особи з-поміж людей, які вживають ін’єкційні наркотики, 
• 540 осіб — люди, які живуть із ВІЛ, 
• 167 — чоловіки, які мають секс із чоловіками,
• 101 — секс-працівники та секс-працівниці, 
• 148 — люди, у яких туберкульоз, 
• 59 — ув’язнені, 
• 23 — транс*люди.

Так, наприклад, права споживачів наркотиків найчастіше порушують представники державних структур: у системі охорони здоров’я — 144 зафіксованих випадків, серед поліції — 94.

Що стосується загальної статистики по регіону СЄЦА, системою REAct було зафіксовано понад 6 тис. випадків порушення прав серед ключових спільнот. Фокус дослідження був традиційно на порушенні прав у контексті доступу до медичних послуг.

«Найбільшими порушниками прав людини є представники державної системи. Це і медична сфера, і поліція, силові структури. Зокрема, ми фіксували відмови у наданні медичних послуг, також були випадки, коли поліція відбирала препарати — і антиретровірусне лікування для людей із ВІЛ-статусом, і препарати замісної підтримувальної терапії для наркозалежних осіб. Ми втручалися, і тоді було вжито заходів — усе повертали. А порушники несли дисциплінарну відповідальність за свої дії. Проте глобально ця тема в Україні не обговорюється.»

Відповідно до даних UNAIDS, до кінця 2030 року у світі може померти 7 млн 700 тис. осіб із ВІЛ-статусом. Насамперед через бар’єри, пов’язані із порушенням прав людини. В більшій мірі це стосується відсутності доступу до препаратів або до медичних послуг, неможливості отримати консультації лікаря, дискримінації, відмови у лікуванні тощо. Нерідко лікарі розголошують діагноз пацієнта перед сторонніми та поводяться некоректно по відношенню до транс*людей. 

Що стосується подолання епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні, ситуація за останні роки покращала. 

«Якщо ще п’ять років тому кожна друга ВІЛ-позитивна людина в Україні знала про свій статус, то зараз це вже дві третини. Тобто це краще, ніж було, але ще далеко від ідеалу. В Україні розширилися програми та охоплення тестування, й лікування антиретровірусною терапією, що дало змогу знизити смертність. А це ще один дуже важливий результат. Але життя вносить свої непередбачувані моменти, такі як пандемія COVID-19. Адже під час пандемії у всьому світі знизився рівень тестування на ВІЛ та кількість людей, які були поставлені на лікування. І тут Україна — не виняток.»

За підсумками 2021 року, 70% усіх ВІЛ-позитивних людей в Україні, які дізналися про статус цього року, зробили це завдяки проєктам МБФ «Альянс громадського здоров’я». Фактично кожні три особи з чотирьох. Таким чином, Альянс не просто тестує всіх підряд, а й намагається виявляти найбільш ризиковані випадки.

Більше інформації читайте на інтернет-ресурсі «Новое время» в повній версії інтерв’ю з Андрієм Клепіковим за посиланням.  

Міжнародною спільнотою було визнано, що для подолання епідемії ВІЛ/СНІДу необхідне широке застосування підходів, що ґрунтуються на правах людини та включення такого підходу до програм протидії ВІЛ. 

Для ідентифікації існуючих бар’єрів, пов’язаних із правами людини, на шляху доступу ключових груп до послуг з ВІЛ та ТБ, в Україні працює проєкт REAct.

З нагоди Міжнародного дня прав людини презентуємо Вам коротку інформацію про роботу проєту REAct за період січень-листопад 2021 року. 

Всього було зареєстровано 1796 випадків порушення прав від 1731 клієнта. З них 87% випадків було вирішено. 

Найчастіше з порушенням прав, стигмою та дискримінацію стикалися чоловіки (1015 випадків). А до ключових груп ризику традиційно належать люди, які живуть з ВІЛ (540 випадків), та пацієнти ЗПТ (379 випадків).

Найбільш поширені порушення прав у Дніпропетровській (478 випадків); Черкаській (179 випадків); Одеській (171 випадків), Херсонській (106 випадків) та Львівській (95 випадків) областях.

Ключовим порушником традиційно виступає держава (74%) та найбільше представники ключових спільнот стикалися з відмовою у наданні допомоги чи послуг (50%) та емоційним насильством (30%), що найчастіше було пов’язане з відмовою у наданні амбулаторно-поліклінічної, стаціонарної медичної допомоги, яка на була пов’язана з ВІЛ та ТБ (17%), та словесними образами (57%) відповідно. 

Більше про результати нашої роботи Ви можете дізнатися в аналітичних звітах, що доступні на сайті Проєкту.

10 грудня у світі відзначають День прав людини, адже саме цього дня 1948 року було підписано епохальний документ – Загальна декларація прав людини. Але чи дійсно, через 73 роки, права та свободи, проголошені в Декларації, гарантуються на практиці? Аналізуємо у матеріалі нижче.

МБФ «Альянс громадського здоров’я» запустив регіональну інфокампанію “Декларація чи Декорація прав людини?” з метою привернути увагу громадськості на кричущі кількість та різноманітність порушень прав людини в регіоні Східної Європи та Центральної Азії, особливо – по відношенню до найбільш маргіналізованих груп суспільства, вразливих до ВІЛ та туберкульозу.

Пандемія COVID-19 погіршила ситуацію із дотриманням прав людини у регіоні: за 2020-2021 р.р. системою REAct у 7 країнах було зареєстровано понад 6000 кейсів про порушення прав, стигму та дискримінацію.

“Зібрані докази свідчать про правові бар’єри, переслідування та криміналізацію груп населення, вразливих до ВІЛ. Це ускладнює або зовсім унеможливлює їх доступ до послуг охорони здоров’я, профілактики та лікування ВІЛ, туберкульозу та інших захворювань.” – констатує Андрій Клепіков, виконавчий директор МБФ “Альянс громадського здоров’я”.

Інформаційна кампанія “Декларація чи Декорація прав людини?”, ґрунтуючись на доказах, зібраних через REAct, а також 30 статтях Загальної декларації прав людини, ілюструє, що права вразливих груп населення на практиці продовжують повсюдно порушуватись. На сайті https://react-aph.org опубліковані аналітичні звіти, де відображено основні тенденції та характер правопорушень, а також запропоновано конкретні рекомендації щодо покращення ситуації в кожній із країн.

“Згідно з даними REAct, основними порушниками прав у регіоні ВЄЦА є представники держустанов – медпрацівники, поліція, суди. Зважаючи, що саме держави проголосили свою прихильність до поваги, захисту та просування прав та свобод людини, підписавши Декларацію. Саме держави, через свої держустанови та держструктури, повинні оберігати та гарантувати права людини, а не навпаки – порушувати їх.” – заявляє Андрій Клепіков.

Найчастішими правопорушеннями є дискримінація, неправомірні дії, насильство з боку правоохоронних органів, відмова у доступі до медичних послуг, розголошення медичних даних та стигма з боку працівників закладів охорони здоров’я, фізичне насильство жінок з боку статевих партнерів і родичів, так і офіцерів поліції.

“Аналізуючи кейси в REAct, ми побачили, що немає такої сфери життя, в якій представники спільнот не зіштовхувалися б зі стигмою, дискримінацією або утиском їх прав. Мало того, що права людини порушуються постійно, так ще й до того ж повсюдно. Інфокампанія це якраз і ілюструє. Нам було не складно знайти приклади порушень з реального життя під кожну з тридцяти статей Декларації. А під найбільш “гарячі” статті як ось право на свободу від жорстокого та нелюдського поводження та катувань, право на свободу від довільного затримання, нам доводилося зі сльозами на очах обирати найгучніші кейси серед сотень інших…” – ділиться враженнями Координатор системи РЕАкт у Східній Європі та Центральній Азії та авторка ідеї кампанії, Вікторія Калинюк.

24-25 листопада відбулася Третя конференція щодо наркополітики та реалізації Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2030 року. 

Основними завданнями конференції були подальший розвиток та реалізація Плану дій, шляхом застосування найкращих підходів та найефективніших методів з міжнародного досвіду для її реалізації.

Конференція сприяла діалогу та обміну досвідом між науковим та професійним суспільством, правоохоронними та політичними колами Білорусі, Молдови, України та інших країн регіону Східної Європи та Центральної Азії. Представники національних та неурядових організацій обговорили сучасні науково обґрунтовані підходи до поведінкового здоров’я, профілактики вживання наркотиків та ВІЛ/ВГС, лікування, догляду та реабілітації наркоспоживачів.

В рамках однієї із сесій, Оксана Пащук, старша менеджерка проєкту REAct, презентувала аналіз випадків порушень прав людей, які вживають наркотики ін’єкційно (ЛВНІ), в Украні. Спікерка відмітила, що станом на сьогодні за допомогою системи моніторингу та реагування REAct, було зареєстровано 314 звернень від ЛВНІ, 72% з яких було повністю вирішено. 

Згідно отриманої інформації, у 87% випадків ЛВНІ не зверталися самостійно за захистом своїх прав до відповідних структур по більшій мірі через відсутність знань, як звертатися (25%), та відсутність віри у позитивний результат (19%). Проте, якщо клієнти все ж таки зверталися до відповідних органів, то в більшості випадків їхні справи ігнорувалися. 

Порушення прав найчастіше відбувалися з боку держави (77%), а саме медичних працівників (144 випадки). Серед ключових видів порушень, можна виділити словесні образи (79 випадків), відмову в медичній допомозі (50 випадків) та шантаж (22 випадки). 

Спікерка також представила рекомендації щодо внесення змін до нормативно-правової бази для покращення ситуації в країні. Системою REAct протягом довгого часу фіксуються порушення з боку поліції та працівників реабілітаційних центрів щодо ЛВНІ. З огляду на це, Оксана запропонувала переглянути та змінити граничний розмір наркотичних засобів, визначених в таблицях, що затверджені Наказом МОЗ «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» від 01.08.2000 № 188. Адже безпідставно низькі розміри наркотичних засобів часто є підставою для переслідування поліцією ЛВНІ.

Що стосується роботи реабілітаційних центрів, в Україні відсутня нормативна база стосовно їх роботі для наркозалежних осіб. Це призводить до порушення прав ЛВНІ, а також до відсутності контролю за діяльністю таких центрів. Робота реабілітаційних центрів стосується втручання в стан здоров’я особи та має підпадати під відповідне регулювання з боку МОЗ України, як уповноваженого органу держави. 

Оксана наголосила, що необхідне залучення МОЗ України до вивчення даного питання, з подальшою розробкою відомчої регуляторної бази на підставі міжнародного досвіду та консультацій з представниками громадськості.

Східна Європа та Центральна Азія – це єдиний регіон у світі, де продовжує зростати кількість нових випадків інфікування ВІЛ серед усіх вікових груп згідно з даними UNAIDS.

У політичному середовищі СЄЦА переважає каральне законодавство стосовно наркотиків. Люди, які живуть із наркозалежністю, зазнають дискримінації за ознакою хронічного стану здоров’я, довільних арештів та жорстокого поводження з боку поліції.

Регулювання наркотиків у СЄЦА

Кольорова шкала показує суворість покарання згідно з законодавством країни за споживання та зберігання наркотиків у особистих цілях. Однак світлий колір не означає, що споживачі наркотиків декриміналізовані у цій країні. Навпаки, в країнах (таких як Киргизстан, Таджикистан), де закони, пов’язані зі споживанням наркотиків, є досить прогресивними, робота поліції на місцях залишається досить дискримінаційною стосовно споживачів наркотиків.

Докази, зібрані в REAct

Найчастішими порушниками прав наркоспоживачів є поліція (від 18% у Молдові до 68% у Киргизстані) та система охорони здоров’я (від 14% у Киргизстані до 61% у Росії). Однак якщо порівнювати ці дві групи порушників прав, то види порушень будуть зовсім різними. Щодо системи охорони здоров’я, були зафіксовані такі випадки, як принизливе поводження або відмова у медичному обслуговування. Але все ж таки, ці порушення не є настільки ж серйозними і жорстокими, як насильство, тортури та довільні затримання, які поліція регулярно практикує щодо споживачів наркотиків.

Наведена нижче таблиця показує, що діапазон порушень, які чиняться поліцією, набагато ширший, ніж діапазон порушень, що скоєні іншими порушниками прав.

У середньому, кожен третій випадок, зареєстрований у регіоні СЄЦА, пов’язаний із грубим порушенням поліцією основних прав людини, таких як право на життя, свободу та фізичну недоторканність.

На перший погляд складається враження, що більшість порушень відбуваються у медичних закладах. Справді, 43% скарг пов’язані з дискримінаційною відмовою у медичних послугах. Однак важливо пам’ятати, що коли клієнт потребує медичної допомоги, він/вона приходить до НУО, тому РЕАктор (параюрист) може задокументувати цей випадок.

Але коли клієнта затримує поліція, з ним/нею практично неможливо зв’язатися, надати правову допомогу і задокументувати такий випадок, оскільки співробітники поліції рідко дозволяють затриманим навіть зробити телефонний дзвінок. Саме тому кількість випадків за участі поліції в таблиці — це лише невелика частина, яку нам вдалося зафіксувати від фактичної кількості порушень.

Зібрані нами дані доводять, що такі порушення, як насильство з боку поліції, довільні затримання та примус до визнання провини глибоко вкоренилися у повсякденній роботі поліцейських дільниць. Тому такі випадки слід розглядати як звичайну практику, а не як рідкісні винятки.

---

Читати повний звіт по темі:

Потребители наркотиков и права человека. Ситуация в регионе Восточной Европы и Центральной Азии

23 листопада відбувся вебінар з питань реалізації заходів спрямованих на зниження рівня стигми та дискримінації стосовно пацієнтів з туберкульозом (ТБ), що проводився Партнерством «Зупинити ТБ. Україна». 

Під час заходу, представники неурядових та національних організацій обговорили ряд питань стосовно ефективності методів та успішного досвіду подолання стигми та дискримінації людей, яких торкнулася проблема туберкульозу. 

В рамках однієї із сесій, Надія Семчук, старший фахівець проєкту REAct, розповіла про роботу системи REAct. Спікерка відмітила, що станом на сьогодні за допомогою системи моніторингу та реагування на порушення прав ключових груп, вразливих до ВІЛ та ТБ, було зареєстровано 1694 кейсів, 77% випадків з яких було вирішено. Система працює в 18 регіонах України, завдячуючи роботі 69 організацій. 

Що стосується безпосередньо запитів про порушення прав осіб з ТБ, за 2021 рік було отримано 130 звернень, 54% випадків з яких стосувалися проявів стигми та дискримінації. Відповідно до зібраних даних, серед головних типів порушень, з якими стикалися хворі, можна відмітити відмову у лікуванні ТБ (38), словесні образи (20) та відмову в наданні соціальних послуг (16). Найчастіше порушення траплялися з боку держави (89%). 

Документаторка системи REAct, членкиня ГО «Україна без тортур», Оксана Тропіна представила 2 історії успішного реагування стосовно випадків порушення прав серед цільової аудиторії на Херсонщині. Спікерка відзначила, що система активно працює зважаючи на велику кількість захворювань в регіоні. Оксана розповіла, що досить багато хворих перебувають в Установі виконання покарань №7 в Херсонській області та після звільнення нерідко стикаються з реаліями, до яких не готові. Вони часто не класифікують проблеми, які виникають при отриманні послуг, з проявами стигми та дискримінації, тому до таких випадків потрібна особлива увага. 

В рамках першої історії, документаторка розповіла про чоловіка з ТБ, який вийшов з колонії та хотів налагодити спілкування зі своїми дітьми. Мати дітей відреагувала досить негативно, тому він звернувся до служби у справах дітей. Працівники установи не хотіли з ним говорити та закривали двері, як тільки чули про його хворобу. Після цього, чоловік звернувся до документаторки, яка надала йому психологічну підтримку та провела первинну юридичну консультацію. За словами чоловіка, найголовніше для нього було налагодити спілкування із дітьми, тому вони спільно з Оксаною повторно звернулися до Служби для отримання належної допомоги. На цей раз їм вдалося домовилися із спеціалістами про проведення зустрічі із колишньою жінкою клієнта. Після бесіди вона погодилася на зустрічі батька з дітьми за умови спілкування у засобах індивідуального захисту та подальшого лікування чоловіка.

Друга історія була про жінку, яка звернулася до поліклініки зважаючи на погане почуття. Після обстеження їй поставили діагноз ТБ. Після того, як працедавець дізнався про її захворювання, він почав психологічно тиснути на клієнтку та наказав їй звільнитися. В один момент жінка залишися без роботи та будь-яких засобів для існування і лікування. Вона звернулася до документаторки, яка надала їй психологічну та юридичну підтримку. Спільно було вирішено скласти звернення до головного управління Держпраці, де їй надали чіткі інструкції та пояснення. Наразі ситуація позитивно вирішена та жінка продовжує працювати.