Іноді для відчуття успіху у житті не треба досягати чогось значимого для оточуючих, головне – подолати рубіж у себе в голові.
Так і сталося з Ганною, яка стала жертвою стигми та дискримінації на робочому місці через свій ВІЛ-статус. А все через те, що одного разу жінку помітили за прийомом АРТ-пігулок. Після цього співробітниця звинуватила Ганну у тому, що вона наражає на небезпеку усіх інших працівників, ганьбила її за наявність хвороби та за те, що та не повідомила про це інших.
Ганна тоді приховувала свій статус від геть усіх, соромилася його. Але ця ситуація допомогла переоцінити її відношення до цього.
Після інциденту, Ганна звернулася до документатора REAct. Той, у свою чергу, перенаправив жінку до дружнього психолога, який допоміг їй усвідомити «звичайність» цієї хвороби, перестати приховувати її серед близького оточення. І це допомогло! Ганна перестала відчувати на собі тягар таємниці. Стосунки на роботі та з близькими покращились через збільшення рівня довіри. Більше того, самопочуття жінки, як фізичне, так і психологічне, також змінилося на краще.
Зараз Ганна шуткує, що якби не інцидент і не допомога REAct, то вона так би і приховувала свій статус, боячись своєї тіні.