Через початок повномасштабної війни багато українців були вимушені виїхати з дітьми за кордон. Малеча втратила безпечне постійне місце проживання, свою кімнату, ліжко, друзів, спілкування, звичну вулицю й парк. Діти травмувалися вже самим переїздом. Значно гірше, коли дитина була в окупації, чула вибухи і бачила зруйновані будівлі, стала свідком поранень чи смертей або ж втратила рідних. Це колосальний стрес, який відображається на відчутті внутрішньої безпеки дитини.
Тож, як допомогти дитині з усім цим впоратися?
- Слід пам’ятати, що дорослі, які навколо дитини, передусім повинні стабілізувати свій стан. Дитина зчитує імпульси тривоги, неспокою, які ви відчуваєте. Вона хоче мати опору, бачити поруч того, на кого можна покластись. А якщо ви не в ресурсі, дитина переживає травматичні події значно важче. Тому стабілізувати свій стан – завдання №1. Це допоможе вам зрозуміти, куди далі рухатися і як допомогти малечі.
- Важливо розуміти, як говорити з дитиною про події, які вона пережила. Слід обов’язково спілкуватися про це. Якщо цього уникати, всі переживання дитини «забиваються» в тіло, і проявляються психосоматичною симптоматикою. У кожного це відбувається індивідуально, але завжди дуже неприємно.
- Не бійтеся звертатись за допомогою до лікаря в тій країні, в якій ви опинились.
- Занотуйте симптоми, які спостерігаються в дитини: безсоння, розмови у сні, тривога, закреп, понос, нудота, постійне чухання тіла, раптовий кашель, страхи, фізичне знесилення, втрата орієнтації тощо. Це потрібно, аби ви могли докладно розповісти лікарю, що саме відбувається з дитиною.
Як говорити з дитиною про психологічну допомогу:
– Передусім необхідно усвідомлювати, що ви мама (батько, опікун), і саме ви відповідаєте за здоров’я своєї дитини.
– Поясніть, що ви хочете допомогти, але не можете цього зробити так якісно, як фахівець. Для цього існують психологи, психотерапевти – спеціально навчені люди, які допомагають дітям пережити травму.
– Не варто очікувати, що ваша дитина погодиться піти до лікаря чи терапевта після першої розмови. Адже психіка дитини травмована, і крім травми, вона може більше нічого не сприймати. Це може бути складно, але ви повинні говорити без тиску. Поясніть, що запрошуєте її піти разом. Бо ви піклуєтеся про дитину і завжди знайдете рішення, як їй допомогти.
– Коли дитина втрачає своє безпечне і звичне життя, свій дім, утворюється «порожнеча», яку необхідно заповнити. Якщо цього не робити, може відбутися надлом у психіці дитини. Він може призвести до розвитку психічних розладів, якщо не звертатися по допомогу вчасно. Не зволікайте. Якщо ви бачите, що ваш малюк не «ок», ні в якому разі не відкладайте візит до фахівця.