Східна Європа та Центральна Азія – це єдиний регіон у світі, де продовжує зростати кількість нових випадків інфікування ВІЛ серед усіх вікових груп згідно з даними UNAIDS.
У політичному середовищі СЄЦА переважає каральне законодавство стосовно наркотиків. Люди, які живуть із наркозалежністю, зазнають дискримінації за ознакою хронічного стану здоров’я, довільних арештів та жорстокого поводження з боку поліції.
Регулювання наркотиків у СЄЦА
Кольорова шкала показує суворість покарання згідно з законодавством країни за споживання та зберігання наркотиків у особистих цілях. Однак світлий колір не означає, що споживачі наркотиків декриміналізовані у цій країні. Навпаки, в країнах (таких як Киргизстан, Таджикистан), де закони, пов’язані зі споживанням наркотиків, є досить прогресивними, робота поліції на місцях залишається досить дискримінаційною стосовно споживачів наркотиків.
Докази, зібрані в REAct
Найчастішими порушниками прав наркоспоживачів є поліція (від 18% у Молдові до 68% у Киргизстані) та система охорони здоров’я (від 14% у Киргизстані до 61% у Росії). Однак якщо порівнювати ці дві групи порушників прав, то види порушень будуть зовсім різними. Щодо системи охорони здоров’я, були зафіксовані такі випадки, як принизливе поводження або відмова у медичному обслуговування. Але все ж таки, ці порушення не є настільки ж серйозними і жорстокими, як насильство, тортури та довільні затримання, які поліція регулярно практикує щодо споживачів наркотиків.
Наведена нижче таблиця показує, що діапазон порушень, які чиняться поліцією, набагато ширший, ніж діапазон порушень, що скоєні іншими порушниками прав.
У середньому, кожен третій випадок, зареєстрований у регіоні СЄЦА, пов’язаний із грубим порушенням поліцією основних прав людини, таких як право на життя, свободу та фізичну недоторканність.
На перший погляд складається враження, що більшість порушень відбуваються у медичних закладах. Справді, 43% скарг пов’язані з дискримінаційною відмовою у медичних послугах. Однак важливо пам’ятати, що коли клієнт потребує медичної допомоги, він/вона приходить до НУО, тому РЕАктор (параюрист) може задокументувати цей випадок.
Але коли клієнта затримує поліція, з ним/нею практично неможливо зв’язатися, надати правову допомогу і задокументувати такий випадок, оскільки співробітники поліції рідко дозволяють затриманим навіть зробити телефонний дзвінок. Саме тому кількість випадків за участі поліції в таблиці — це лише невелика частина, яку нам вдалося зафіксувати від фактичної кількості порушень.
Зібрані нами дані доводять, що такі порушення, як насильство з боку поліції, довільні затримання та примус до визнання провини глибоко вкоренилися у повсякденній роботі поліцейських дільниць. Тому такі випадки слід розглядати як звичайну практику, а не як рідкісні винятки.
Читати повний звіт по темі:
Потребители наркотиков и права человека. Ситуация в регионе Восточной Европы и Центральной Азии