Законодавство
Закон відповідно до норм міжнародного права визначає порядок правового регулювання діяльності у сфері профілактики, лікування, догляду і підтримки, необхідних для забезпечення ефективної протидії поширенню хвороби, зумовленої вірусом імунодефіциту людини, та відповідні заходи щодо правового і соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ.
У Стратегії декларується про завдання зменшення рівня захворюваності на ВІЛ-інфекцію та зниження рівня смертності від хвороб, зумовлених СНІДом, у т.ч. шляхом зобов’язання дотримання прав людини та недопущення дискримінації за станом здоров’я, віком, соціальним статусом, сексуальною орієнтацією, ґендерною ідентичністю, родом занять та іншими ознаками і забезпечення рівності, в тому числі ґендерної, та реалізації прав і свобод людини незалежно від цих ознак.
Цей Порядок встановлює основні вимоги до організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД та поширюється на заклади охорони здоров’я (далі – ЗОЗ) незалежно від форми власності та підпорядкування.
Цим порядком визначається єдиний науково-обґрунтований галузевий стандарт надання окремих послуг у сфері громадського здоров’я, конкретизується зміст і завдання, встановлюються вимоги щодо організації та забезпечення надання послуг з догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ (далі – ЛЖВ), у тому числі в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України.
Наказ містить клінічну настанову, засновану на доказах, «Профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини», а також стандарти медичної допомоги «Профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини».
Цей Порядок розроблений з метою забезпечення диспансерного спостереження за ВІЛ-позитивними особами, здійснення клініко-лабораторного моніторингу за перебігом хвороби та проведення АРТ серед:
– осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочину, які утримуються в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ (ІТТ);
– осіб, щодо яких було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, які утримуються в слідчих ізоляторах, а в окремих випадках – в ІТТ;
– осіб, підданих адміністративному арешту, які утримуються в ІТТ та спеціальних приймальниках органів внутрішніх справ;
– осіб, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах.
7. «Інструкція про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям», затверджена Наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства праці та соціальної політики України від 23.11.2007 № 740/1030/4154/321/614а
Інструкція регулює питання надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям у різних формах.
Порядком визначається єдиний науково обґрунтований галузевий стандарт надання окремих послуг у сфері громадського здоров’я, конкретизується зміст і завдання, встановлюються вимоги щодо організації та забезпечення надання послуг з профілактики ВІЛ серед представників деяких ключових груп щодо інфікування ВІЛ (далі – профілактика ВІЛ).
Протокол визначає порядок добровільного консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію та поширюється на державні та комунальні заклади охорони здоров’я, медичні заклади інших форм власності, об’днання громадян, у тому числі міжнародні (далі -ОГ), інші установи, організації та заклади, що працюють у сфері профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ.
Порядок встановлює єдині вимоги до проведення екстреної постконтактної профілактики після випадку контакту із джерелом потенційного інфікування ВІЛ, пов’язаного з виконанням професійних обов’язків, з метою попередження ВІЛ-інфекції.
12. Наказ МОЗ України «Про затвердження Стандартів медичної допомоги «ВІЛ-інфекція» від 16.11.2022 № 2092
Методика встановлює механізм розрахунку потреби закладів охорони здоров’я, фізичних осіб — підприємців, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та які здійснюють дослідження з виявлення серологічних маркерів ВІЛ (далі — суб’єкти господарювання) у швидких (експрес) тестах для діагностики ВІЛ-інфекції.
Методика є обов’язковою для застосування суб’єктами господарювання та використовується для розрахунку потреби суб’єктів господарювання у швидких (експрес) тестів для діагностики ВІЛ-інфекції.
Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності, спрямованої на подолання туберкульозу, забезпечення медичної допомоги людям, які хворіють на туберкульоз, та рівного доступу до неї, і встановлює права, обов’язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері подолання туберкульозу з урахуванням положень Глобальної стратегії та цілей в галузі профілактики, лікування і боротьби із туберкульозом на період після 2015 року, затвердженої 67-ю сесією Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я у травні 2014 року.
Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов’язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Стратегія визначає основний напрям подальшого розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню до 2026 року та розроблена з урахуванням Указу Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722 “Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року” та рекомендацій Політичної декларації Наради високого рівня Генеральної асамблеї ООН з питань боротьби з туберкульозом (2023 рік). Реалізація цієї Стратегії є необхідною умовою для забезпечення збереження здоров’я населення України, що є пріоритетним напрямом державної політики, забезпечує її потенціал і розвиток. Ця Стратегія розроблена для забезпечення виконання Основ законодавства України про охорону здоров’я, Законів України “Про подолання туберкульозу в Україні”, “Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ”, “Про захист населення від інфекційних хвороб”, “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення”, “Про систему громадського здоров’я”, постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2023 р. № 174 “Деякі питання організації спроможної мережі закладів охорони здоров’я” (Офіційний вісник України, 2023 р., № 27, ст. 1515), інших нормативно-правових актів.
- Постанова Кабінету міністрів України від 09 липня 2024 р. № 802 «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги людям, які хворіють на туберкульоз, з числа осіб, взятих під варту, чи які тримаються в установах виконання покарань»
Порядок визначає процедуру організації обов’язкового профілактичного медичного огляду, обстеження та лікування людей, які хворіють на туберкульоз:
- з числа осіб, взятих під варту, які тримаються в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби (далі – слідчі ізолятори), з числа осіб, які тримаються в установах виконання покарань, – закладами охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби та регіональними фтизіопульмонологічними центрами в адміністративно-територіальних одиницях, на території яких розташовані відповідні установи виконання покарань та слідчі ізолятори (далі – регіональні фтизіопульмонологічні центри);
- з числа осіб, взятих під варту, які тримаються в ізоляторах тимчасового тримання, – регіональними фтизіопульмонологічними центрами.
Визначає харчування у регіональних фтизіопульмонологічних центрах, реабілітаційних, паліативних та хоспісних відділеннях, що надають медичні послуги в умовах стаціонару для людей, які хворіють на туберкульоз.
Передбачені заходи, спрямовані на подолання епідемії туберкульозу в різних сферах.
Головною метою Стратегії є подолання епідемій ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу, вірусних гепатитів як глобальних загроз громадському здоров’ю та благополуччю населення, покращення якості і тривалості життя, зменшення рівня захворюваності, інвалідизації та смертності шляхом створення та функціонування ефективних, інноваційних, гнучких систем надання якісних і доступних послуг профілактики, діагностики, лікування, догляду та підтримки, що базуються на правах та потребах людини і пацієнта.
Встановлює граничні тарифи на надання послуг медико-психосоціального супроводу пацієнтів з чутливим та мультирезистентним туберкульозом
Порядок визначає завдання, конкретизує зміст і встановлює вимоги щодо організації та забезпечення надання послуг медико-психосоціального супроводу пацієнтів з чутливим та мультирезистентним туберкульозом.
Методика застосовується для визначення граничних тарифів на надання послуг медико-психосоціального супроводу пацієнтів з чутливим та мультирезистентним туберкульозом, які відносяться до груп підвищеного ризику втрати для подальшого спостереження.
Граничні тарифи на надання послуг медико-психосоціального супроводу пацієнтів з чутливим та мультирезистентним туберкульозом, розраховані згідно з цією Методикою, використовуються для проведення закупівлі таких послуг.
Нові форми обліку завтерджені відповідно до пункту 4 розділу IX «Прикінцеві положення» Закону України «Про подолання туберкульозу в Україні», з метою удосконалення і приведення у відповідність до міжнародних стандартів системи обліку та звітності з питань туберкульозу
Положення визначає статус, повноваження, основні завдання, функції мікробіологічної лабораторії з діагностики туберкульозу.
Визначено, що мікробіологічна лабораторія з діагностики туберкульозу першого рівня (далі – лабораторія першого рівня) функціонує у загальних закладах охорони здоров’я та/або кластерних закладах охорони здоров’я у госпітальних кластерах та у закладах охорони здоров’я, що забезпечують медичне обслуговування засуджених та осіб, взятих під варту. Також затверджене типове положення про таку лабораторію.
- Наказ МОЗ України від 19.01.2023 № 102 «Про затвердження стандартів медичної допомоги „Туберкульоз“»
Стандарти медичної допомоги «Туберкульоз»
Стандарти медичної допомоги «Туберкульоз» розроблені на основі Клінічної настанови «Туберкульоз», яка ґрунтується на принципах доказової медицини з урахуванням сучасних міжнародних рекомендацій та підходів щодо профілактики, систематичного скринінгу, діагностики та лікування туберкульозу, в т.ч. серед дітей та підлітків, відображених в клінічних настановах.
Порядок визначає процедуру ведення інформаційної системи «Моніторинг соціально значущих хвороб». Порядок є обов’язковим для закладів охорони здоров’я та фізичних осіб – підприємців, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, що здійснюють профілактику, діагностику та лікування соціально значущих хвороб (СЗХ), реєстрацію та облік пацієнтів із СЗХ, та забезпечили підключення й експлуатацію автоматизованих робочих місць інформаційної системи «Моніторинг соціально значущих хвороб».
Порядок визначає організаційні засади для ефективного виявлення та діагностики туберкульозу (ТБ) та латентної туберкульозної інфекції (ЛТБІ) серед визначених у галузевих стандартах у сфері охорони здоров’я ключових груп та груп підвищеного ризику захворювання на ТБ розвитку ТБ та загального населення.
Правила встановлюють механізм знезараження повітря та дезінфекції поверхонь в приміщеннях закладів охорони здоров’я, всіх юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правової форми та фізичних осіб – підприємців, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, установ/закладів надання соціальних послуг/соціального захисту населення.
Порядок запроваджує чітко визначений порядок організації та проведення епідеміологічного нагляду за туберкульозом в Україні. Порядок поширюється на медичних працівників закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності та підпорядкування для вдосконалення та посилення спроможності епідеміологічного нагляду за ТБ та підвищення ефективності заходів, спрямованих на запобігання поширенню ТБ в Україні.
Заходи та Засоби щодо попередження інфікування при проведенні догляду за пацієнтами призначені для працівників закладів охорони здоров’я і установ/закладів надання соціальних послуг / соціального захисту населення. Заходи є обов’язковими для всіх ЗОЗ та ЗСЗ усіх форм власності, незалежно від їх відомчого підпорядкування.
Порядком встановлюється порядок надання паліативної допомоги.
Інструкція визначає детальний зміст та методику виконання мікробіологічних досліджень в лабораторіях, що здійснюють мікробіологічну діагностику туберкульозу, спрямовану на підвищення ефективності лікувально-діагностичного процесу, зменшення невиправданих витрат.
Стандарт призначено для керівників та медичного персоналу закладів охорони здоров’я, лікарів-епідеміологів, викладачів та студентів вищих навчальних медичних закладів.
Положення встановлює основні підходи до створення і функціонування системи управління якістю досліджень в лабораторіях, що здійснюють мікробіологічну діагностику туберкульозу, спрямованої на підвищення ефективності лікувально-діагностичного процесу, зменшення невиправданих витрат та ризиків для пацієнтів, зниження захворюваності та смертності, збільшення очікуваної тривалості життя населення України.
Порядок розроблено з метою забезпечення вчасного виявлення та надання медичної допомоги хворим на туберкульоз серед таких категорій осіб:
1) іноземці чи особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах;
2) іноземці чи особи без громадянства, які незаконно перебувають в Україні;
3) особи, які звернулися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
4) особи, які потребують тимчасового захисту.
Відділ моніторингу і оцінки заходів протидії захворюванню на туберкульоз республіканського (Автономної Республіки Крим), обласного, міських міст Києва та Севастополя протитуберкульозних закладів утворюється у складі зазначених закладів згідно з наказом керівника закладу. Відділ має на меті здійснювати моніторинг та оцінку виконання заходів протидії захворюванню на туберкульоз відповідної адміністративнотериторіальної одиниці України
Лікарня “Хоспіс” (відділення, палата паліативного лікування) для хворих на туберкульоз створюється для надання цілодобового кваліфікованого догляду, необхідної патогенетичної, симптоматичної та психологічної допомоги хворим на туберкульоз (хронічний, хіміорезистентний, поєднаний з ВІЛ-інфекцією тощо), незалежно від бактеріовиділення, які не можуть бути вилікувані сучасними і доступними методами та засобами, з тяжкими розладами життєдіяльності, у термінальній стадії захворювання (далі – Хворий), а також для психологічної та соціальної підтримки родичів Хворого на період хвороби та втрати ними рідного.
Відділення хіміорезистентного туберкульозу є структурним підрозділом протитуберкульозного диспансеру (лікарні). Відділення створене для ізоляції та лікування хворих на хіміорезистентний туберкульоз з метою запобігання поширенню мультирезистентних форм туберкульозу.
Порядок визначає механізм надання послуг з амбулаторного лікування людей, які хворіють на туберкульоз, у закладах первинної медичної допомоги з метою одужання без рецидивів, припинення передачі мікобактерії туберкульозу та запобігання набуття (розширення) додаткової медикаментозної резистентності.
- Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III
- Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X
- Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI
- Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року N 60/95-ВР
Цей Закон визначає правові та організаційні засади державної політики щодо обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, встановлює порядок державного контролю, повноваження органів виконавчої влади, права та обов’язки фізичних і юридичних осіб у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
Цей Закон з урахуванням міжнародних зобов’язань визначає систему заходів в Україні, спрямованих проти незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними, а також визначає права і обов’язки юридичних осіб і громадян у зв’язку із застосуванням цього Закону.
Цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також інші питання щодо Національній поліції України.
Цей Закон визначає правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань.
Встановлено різні Таблиці і списки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
Цей Порядок визначає механізм провадження закладами охорони здоров’я незалежно від їх підпорядкування та форми власності діяльності, пов’язаної з виготовленням, зберіганням, перевезенням, придбанням, реалізацією, ввезенням на територію України, вивезенням з території України, транзитом через територію України, використанням, знищенням наркотичних засобів, психотропних речовин, зареєстрованих як лікарський засіб, а також особливості діяльності лікувально-профілактичних закладів під час провадження зазначеної діяльності.
Наказ затверджує таблиці граничних розмірів речовин, що впливає на кваліфікацію дій з такими речовинами.
Цей Порядок визначає організаційні засади проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів. Містить критерії включення до ЗПТ, підставами для призначення ЗПТ, заходи з контролю та ін.
Містять інформацію про підґрунтя та розрахунок потреби у препаратах замісної підтримувальної терапії для досягнення стану стабілізації пацієнтами програм ЗПТ.
- «Методичні рекомендації планування та розрахунку потреби у препаратах замісної підтримувальної терапії для лікування осіб, з психічними та поведінковими розлади внаслідок вживання опіоїдів»(затверджені п.22 Наказу МОЗ України «Про затвердження методичних рекомендацій з планування та розрахунку потреби в лікарських засобах, продуктах спеціального харчування та виробах медичного призначення, що закуповуються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів» від 12.2019 № 2498).
Містять інформацію про підґрунтя та розрахунок потреби у препаратах замісної підтримувальної терапії для досягнення стану стабілізації пацієнтами програм ЗПТ.
- Наказ МОЗ України «Про затвердження стандартів медичної допомоги «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів»від 11.2020 № 2555
Містить стандарти, якими мають користуватися надавачі медичної допомоги щодо напрямку «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів».
Ця Інструкція встановлює порядок реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, а також оперативного інформування в центральному органі управління поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції України, територіальних органах поліції, їх територіальних підрозділах.
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих» від 10 травня 2022 р. № 577
- Наказ МОЗ/МВС/Минюсту/Держслужби по контролю за наркотиками України «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторів і виправних центрів щодо забезпечення безперервності лікування препаратами замісної підтримувальної терапії»від 22.10.2012 № 821/937/1549/5/156
Цей Порядок розроблений з метою забезпечення безперервності лікування препаратами ЗПТ серед:
- осіб, які вчинили адміністративне правопорушення і перебувають у кімнатах для затриманих та доставлених до чергових частин органів внутрішніх справ, у випадках, якщо перебування в ОВС перевищує встановлені три години;
- осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочину, які утримуються в ізоляторах тимчасового тримання ОВС;
- осіб, щодо яких було обрано запобіжний захід у вигляді узяття під варту, які утримуються в слідчих ізоляторах або в ІТТ, згідно з чинним законодавством;
- осіб, підданих адміністративному арешту, які утримуються в ІТТ та спеціальних приймальниках ОВС;
- осіб, які відбувають покарання у виправних центрах.
- Конвенція Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (укр/рос)
- Європейська хартія рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад
- Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08.09.2005 № 2866-IV
Метою цього Закону є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України.
Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина.
Постановлено, що на підставі підтримки проголошених резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 25 вересня 2015 року № 70/1 глобальних цілей сталого розвитку до 2030 року та результатів їх адаптації, Україна бере зобов’язання їх дотримання, з урахуванням специфіки розвитку України, викладені у Національній доповіді “Цілі сталого розвитку: Україна”.
Національний план розроблено відповідно до Законів України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”, “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, Указу Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722 “Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року”, постанови Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 471 “Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України” з метою забезпечення виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 “Жінки, мир, безпека”, ухваленої Радою Безпеки ООН 31 жовтня 2000 р., та резолюцій Ради Безпеки ООН 1820, 1888, 1889, 1960, 2106, 2122, 2242, 2467, 2493, які разом формують порядок денний “Жінки, мир, безпека”.
Стратегія людського розвитку визначає цілі та основні завдання, що стоять перед державою, у сфері людського розвитку як напряму забезпечення національної безпеки України, а також індикатори досягнення цілей, що забезпечує можливість проведення моніторингу, ефективного планування, належного оцінювання соціальних інвестицій у людський потенціал.
- Наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо оцінювання гендерного впливу галузевих реформ»від 14.04.2020 №257.
Цими Методичними рекомендаціями визначено алгоритм оцінювання ймовірних та/або наявних результатів/наслідків реалізації галузевої реформи на становище різних соціальних груп жінок і чоловіків.
- Наказ МОЗ України «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при гендерній дисфорії»від 15.09.2016 № 972 (затверджено «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Ґендерна дисфорія»).
Гендерна дисфорія означає дискомфорт або дистрес, що обумовлені розбіжністю між статевою ідентичністю індивіда і статтю, встановленою йому при народженні (і пов’язаною з цим гендерною роллю і/або первинними та вторинними статевим ознаками).
Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги (УКПМД) «Гендерна дисфорія», розроблений з урахуванням сучасних вимог доказової медицини, розглядає особливості проведення діагностики та лікування гендерної дисфорії в Україні з позиції забезпечення наступності видів медичної допомоги.
- Наказ МОЗ України «Про встановлення медикобіологічних та соціальнопсихологічних показань для зміни (корекції) статевої належності та затвердження форми первинної облікової документації й інструкції щодо її заповнення»від 05.10. 2016 року № 1041
Наказ встановлює, що медико-біологічними показаннями для зміни (корекції) статевої належності є психічний і поведінковий розлад «транссексуалізм», а соціально-психологічними показаннями для зміни (корекції) статевої належності є дискомфорт або дистрес, що обумовлені розбіжністю між статевою ідентичністю індивідуума і статтю, встановленою йому при народженні.
- Конвенція Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (укр/рос)
- Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини (1950 р.)
- Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»09.2012 № 5207-VI
Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації за будь якою ознакою, з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина для всіх осіб.
Цей Наказ розроблений з метою виявлення випадків дискримінації за ознакою статі, соціального статусу, стану здоров’я та надання ефективної та своєчасної правової допомоги жінкам із вразливих соціальних груп.
1. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII
Основи законодавства України про охорону здоров’я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі.
2. Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»
Цей Закон визначає державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості, реімбурсації лікарських засобів та медичних виробів (включаючи допоміжні засоби) за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій.
3. Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року № 1645-III
Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов’язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
4. Закон України «Про екстрену медичну допомогу» від 05.07.2012 року № 5081-VI
Закон визначає організаційно-правові засади забезпечення громадян України та інших осіб, які перебувають на її території, екстреною медичною допомогою, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, та засади створення, функціонування і розвитку системи екстреної медичної допомоги.
5. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 22.09.2011 року
Цей Закон визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в’їзду в Україну та виїзду з України.
Порядок регулює механізм надання закладами охорони здоров’я державної та комунальної форми власності (далі – заклади охорони здоров’я) медичної допомоги:
- іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України;
- іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України;
- іноземцям та особам без громадянства:
– які звернулися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
– стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
– яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту.
Передбачено перелік випадки, за яких юридичні і фізичні особи здійснюють повну оплату наданих послуг з медичного обслуговування населення. Зокрема, надання послуг з медичного обслуговування населення без направлення лікаря, крім випадків, коли направлення не вимагається відповідно до законодавства.
Цією Постановою затверджено переліки груп населення, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються безоплатно або на пільгових умовах, а також категорій захворювань, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби відпускаються безоплатно.
Цією Постановою затверджено Національний перелік основних лікарських засобів; а також Порядок формування цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, щодо яких запроваджено державне регулювання.
10. Наказ МОЗ України «Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги»від 03.2018 № 504
Цей Порядок визначає завдання, конкретизує зміст і встановлює вимоги щодо організації та забезпечення надання первинної медичної допомоги (ПМД) в Україні.
Цей Порядок регулює вибір особою лікаря, який надає первинну медичну допомогу, а також зміну та відмову від лікаря, який надає ПМД.
Цей Наказ установлює обсяг надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, який мають забезпечувати багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування першого та другого рівнів (БЛІЛ першого та другого рівнів), для забезпечення гарантованого своєчасного доступу населення до послуг вторинної (спеціалізованої), у тому числі екстреної, медичної допомоги належної якості в межах створених госпітальних округів з урахуванням переліку лікарських спеціальностей в БЛІЛ першого та другого рівнів.
Цей Порядок містить правила відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек.
Затверджено:
1) перелік відомостей, що містяться в направленні на оцінювання повсякденного функціонування особи;
7) перелік відомостей, що містяться в рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії;
8) форму направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи;
9) форму протоколу розгляду експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи;
10) форму рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
11) форму витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
12) форму рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю;
19) форму рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії;
20) форму витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії.
Цей Порядок регулює механізм взаємодії пацієнта, лікаря, який направляє пацієнтів, та медичних працівників, що здійснюють медичне обслуговування за направленням.
Цей Наказ установлює обсяг та стандарти надання медичної допомоги при вірусному гепатиті C у дорослих в Україні.
- Європейська соціальна хартія (переглянута)
- Закон України «Про соціальні послуги»від 01.2019 року № 2671-VIII
Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Цей Закон визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.
- Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»від 11.1992 № 2811-XII
Цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
- Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»від 06.2005 року № 2623-IV
Цей Закон визначає загальні засади соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними особами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачених Конституцією та законодавством України, створює умови для діяльності громадських та благодійних організацій, що працюють у сфері соціального захисту населення.
Цей Закон визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.
Цей Закон визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Цей Закон визначає основні засади державної політики щодо громадян похилого віку.
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про організацію надання соціальних послуг»від 01.06.2020 р. № 587
Цей Порядок визначає механізм виявлення осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах або мають найвищий ризик потрапляння в такі обставини, та організації надання їм соціальних послуг відповідно до індивідуальних потреб.
Цей Порядок визначає умови призначення, надання і виплати: державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, також державної соціальної допомоги на догляд.
Затверджено:
- Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
- Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;
- Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;
- Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи;
- Критерії встановлення інвалідності.
Цією Постановою затверджено Порядок визначає механізм забезпечення громадян доступним житлом відповідно до законодавства України.
Цією Постановою затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки малозабезпечених сімей.
Цей Державний стандарт визначає зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги соціально-психологічної реабілітації особам із залежністю від наркотичних засобів чи психотропних речовин, показники якості надання такої послуги для суб’єктів усіх форм власності та господарювання, що надають цю послугу.
- Державний стандарт соціальної адаптації https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0665-15#Text
- Державний стандарт соціальної послуги кризового та екстреного втручання https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-16#Text
- Державний стандарт соціальної послуги посередництва (медіації) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1243-16#Text
- Державний стандарт соціальної послуги представництва інтересів https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0127-16#Text
- Державний стандарт соціальної послуги профілактики https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1155-15#Text
- Державний стандарт соціальної послуги соціальної інтеграції випускників інтернатних закладів (установ) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1367-16#Text
- Державний стандарт соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1327-13#Text
- Державний стандарт денного догляду https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1363-13#Text
- Державний стандарт догляду вдома https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1990-13#Text
- Державний стандарт соціальної послуги консультування https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0866-15#Text
- Державний стандарт соціальної інтеграції та реінтеграції бездомних осіб https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1671-13#Text
- Державний стандарт паліативного догляду https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0247-16#Text
- Державний стандарт соціальної послуги підтриманого проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0806-17#Text
- Державний стандарт підтриманого проживання бездомних осіб https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0458-15#Text
- Державний стандарт надання притулку бездомним особам https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1447-13#Text
- Державний стандарт стаціонарного догляду за особами, які втратили здатність до самообслуговування чи не набули такої здатності https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0432-16#Text
- Державний стандарт соціальної послуги соціального супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1359-16#Text
- Державний стандарт соціального супроводу сімей, у яких виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1089-17#Text);
- Наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Порядку влаштування бездомних осіб похилого віку та інвалідів до стаціонарних соціально-медичних установ та інших закладів соціальної підтримки (догляду)» від 12.08.2011 № 312
- Наказ Міністерства Юстиції України / Координаційного Центру з Надання Правової Допомоги «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо надання правової допомоги жінкам із вразливих соціальних груп» від 20.11.2019 № 71
Цей Наказ розроблений з метою виявлення випадків дискримінації за ознакою статі, соціального статусу, стану здоров’я та надання ефективної та своєчасної правової допомоги жінкам із вразливих соціальних груп.
Статтею 2-1 Кодексу законів про працю України «Рівність трудових прав громадян України» визначено, що: «в Україні забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від … стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, … або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання»
Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: вільний вибір виду діяльності; правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення. Забороняється вимагати додаткові документи, які не передбачені законодавством (при прийомі на роботу трудовим законодавством не передбачені додаткові довідки про наявність ВІЛ).
- Рекомендації Міжнародного Бюро Праці 2010 року щодо ВІЛ/СНІДу у сфері праці, ухвалено Резолюцією МОП
Від працівників, у тому числі трудових мігрантів, шукачів роботи та претендентів на робочі місця, не можна вимагати проходження тестування на ВІЛ або інших форм ВІЛ-скрінінгу (пункт 25)
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок»від 23 травня 2001 р. № 559
Згідно вимог законодавства, при працевлаштуванні вимагається проходження медичного огляду та медична книжка лише на вичерпний перелік посад, що містить ця Постанова.
Відповідно до цього проводяться обов’язкові попередні (до прийняття на роботу) та періодичні профілактичні медичні огляди (обов’язкові медичні огляди) працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, та видача їм особистих медичних книжок.
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих» від 10 травня 2022 р. № 577
- Наказ МОЗ України «Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб»від 07.2002 № 280
Відповідно до затвердженого цім Наказом «Переліку необхідних обстежень лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов’язкових медичних оглядів, та періодичність їх проведення» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0640-02#Text , аналізи на ВІЛ-інфекцію не відносяться до обов’язкових.
- Сімейний кодекс Українивід 01.2002 року № 2947-III
Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов’язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов’язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім’ї та родичів.
Цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні інтересів дитини.
Цей Закон визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.
- Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»від 11.1992 року № 2811-XII
Цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Ця Постанова визначає порядок та механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини.
- Наказ МОЗ України «Про внесення змін до Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем»від 17.08.2020 року № 1898
Цим Наказом ВІЛ/СНІД виключено з Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем, що був затверджений Наказом МОЗ України № 479 від 20 серпня 2008.
- Наказ Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Правил опіки та піклування» від 26.05.1999 року № 34/166/131/88
Правила встановлюють підстави та порядок здійснення опіки та піклування, права та обов’язки учасників, вимоги до них.
- Мінімальні Стандартні Правила поводження з ув’язненими Організації Об’єднаних Наційвід 08.1955. Нова редакція//https://www.un.org/ru/events/mandeladay/mandela_rules.shtml
- ЄВРОПЕЙСЬКІ ПЕНІТЕНЦІАРНІ ПРАВИЛА-1 (Рекомендація № R (2006)2 Комітету Міністрів держав-учасниць)
- Кримінально-виконавчий кодекс України від 11.07.2003 року № 1129-IV
Кодекс містить порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань, захист інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, а також питання запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
- Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»від 17.03.2011 року № 3160-VI
Цей Закон визначає загальні засади соціальної адаптації осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, засади участі у соціальній адаптації цих осіб підприємств, установ та організацій, об’єднань громадян, а також фізичних осіб, забезпечує правове регулювання відносин, спрямованих на реалізацію такими особами прав і свобод, передбачених Конституцією та Законами України.
Цей Закон визначає мету, завдання, підстави, види пробації, правовий статус персоналу органу пробації та суб’єктів пробації
Порядок визначає процедуру організації обов’язкового профілактичного медичного огляду, обстеження та лікування людей, які хворіють на туберкульоз:
- з числа осіб, взятих під варту, які тримаються в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби (далі – слідчі ізолятори), з числа осіб, які тримаються в установах виконання покарань, – закладами охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби та регіональними фтизіопульмонологічними центрами в адміністративно-територіальних одиницях, на території яких розташовані відповідні установи виконання покарань та слідчі ізолятори;
- з числа осіб, взятих під варту, які тримаються в ізоляторах тимчасового тримання, – регіональними фтизіопульмонологічними центрами.
Цей Порядок визначає основні засади організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі та механізм взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із іншими закладами охорони здоров’я, які не належать до сфери управління Міністерства юстиції України (далі – інші заклади охорони здоров’я), міжрегіональними територіальними органами Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань, установами виконання покарань (далі – УВП), слідчими ізоляторами з питань надання медичної допомоги засудженим.
Цей Закон регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.
Закон визначає правові, організаційні та економічні засади функціонування системи дошкільної освіти з метою забезпечення цілісного та всебічного розвитку дитини шляхом виховання, навчання, соціалізації та формування необхідних життєвих навичок і компетентностей.
Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках.
Цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об’єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
Цей Закон визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов’язки осіб, на ім’я яких видані такі документи.
Цей Закон регулює правові відносини, пов’язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв’язку з обробкою персональних даних.
Цей Закон визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Цей Закон визначає зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги.
Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25.05.2015 року № 302
- Наказ МВС України «Про затвердження Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події» №100 від 08.02.2019
Цей Порядок регулює ведення в центральному органі управління поліцією, єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України».
- Женевська конвенція від 12 квітня 1949 року про захист цивільного населення під час війни.
- Римський статут міжнародного кримінального суду від 17.07.1998
- Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII
Цей Закон визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку з виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Цей Закон встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов’язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов’язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Цей Закон визначає правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження.
Цей Закон визначає правові засади організації та порядку діяльності Служби безпеки України, її загальну структуру, функції та повноваження.
Цей Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Цей Закон визначає правові та організаційні засади національного спротиву, основи його підготовки та ведення, завдання і повноваження сил безпеки та сил оборони та інших визначених цим Законом суб’єктів з питань підготовки і ведення національного спротиву.
Ця Постанова затверджує Порядок формування фондів житла для тимчасового проживання і надання в тимчасове користування житлових приміщень для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб.
Цією Постановою затверджено:
– Порядок формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання, обліку та надання такого житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб;
– Порядок викупу, будівництва житла з метою передачі для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб;
– Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на викуп, будівництво житла з метою передачі для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб;
– Порядок надання житла, придбаного Держмолодьжитлом за рахунок коштів гуманітарної та іншої допомоги, для тимчасового проживання постраждалих осіб.
Це Положення визначає та регулює підготовку і проведення призову громадян України на військову службу.
Ця Постанова визначає порядок виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Ця Постанова визначає порядок підтримки окремих категорій населення, яке постраждало у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації.
- Наказ МОУ «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 08.2008 № 402
Затверджене положення про ВЛК, ЦВЛК, порядок їх роботи, а також Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби.
- Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV
- Житловий кодекс від 30.06.1983 року № 5464-X
- Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року № 5067-VI
Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.
Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів.
Цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Цей Закон визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Методичні та аналітичні матеріали
- Аналітичний звіт «Впровадження проєкту REact в Україні: виявлені порушення прав ключових груп в контексті ВІЛ/ТБ та реагування на них» (листопад 2019 – жовтень 2020).
- ЗПТ та керування автотранспортом. — К.: МБФ «Альянс громадського здоров’я», 2020.. Андрій Толопіло, Андрій Киченок, Павло Скала
- Інтегрована допомога для осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів — пацієнтів замісної підтримувальної терапії: практичний посібник. — Гетьман Л., Гриценко Т., Іванчук І., Коломієць В. та ін. — К.: МБФ «Альянс громадського здоров’я»
- УВКПЧ и ЮНЭЙДС (2006) Международные руководящие принципы по ВИЧ / СПИДу и правам человека.
- Аналіз виконання рекомендацій щодо пенітенціарної системи, наданих Україні Європейським комітетом з запобігання катуванням з 1998 року
- ПСИХИЧЕСКОЕ ЗДОРОВЬЕ ЛЮДЕЙ, ЖИВУЩИХ С ВИЧ, и сотрудников организаций, работающих в сфере ВИЧ в Европейском регионе ВОЗ
- Відновлення порушених прав людей, які зазнали стигми і дискримінації, у зв’язку з ВІЛ-позитивним статусом, у закладах охорони здоров’я України: опис випадків / За редакцією О. С. Брижоватої. – К.: Бланк-Прес. – 2017. – 36 с.
- Політична декларація з ВІЛ та СНІДу Генеральної Асамблеї ООН
- Международные стандарты прав заключенных / сост. Е. Е. Захаров, В. А. Човган; ОО «Харьковская правозащит- ная группа». — Харьков: ООО «Издательство права человека», 2015. — 336 с.
- «Оцінка чисельності ключових груп в Україні» Я. Сазонова, Г. Дученко, О. Ковтун, І. Кузін. МБФ «Альянс громадського здоров’я». 2019 р. – 84 c.
- Тренинговый модуль для работы с сотрудниками Национальной полиции Украины по вопросам профилактики ВИЧ-инфекции, наркомании и заместительной поддерживающей терапии.
- КОРИСНА IНФОРМАЦIЯ ДЛЯ ПРЕДСТАВНИКIВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНIВ, ЯКI ПРАЦЮЮТЬ З УРАЗЛИВИМИ ГРУПАМИ НАСЕЛЕННЯ.
- Звіт за результатами дослідження «Аналіз різних підходів до надання послуг, спрямованих на попередження передачі віл від матері до дитини». Київ, 2019 – 149 с.
- КЛІНІЧНА НАСТАНОВА, ЗАСНОВАНА НА ДОКАЗАХ «ПРОФІЛАКТИКА ПЕРЕДАЧІ ВІЛ ВІД МАТЕРІ ДО ДИТИНИ»
- Стандарти медичної допомоги «Профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини»
- НОВИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯ АНТИРЕТРОВІРУСНИХ ПРЕПАРАТІВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ
Дата оновлення матеріалів – 26 травня 2023 року